1) «Як вираз почуття, християнство було містичним поривом, пристрасною жагою моральності і святості. Античний світ знав приклади високої моральності і доблесті у вигляді добровільної самопожертви з боку індивідуалізму заради того, що було дорого йому самому або його ближнім; але ця мораль була ще утилітарною, а доблесть —громадянською; жертвували собою заради рідного міста. заради вітчизни; заради них були моральні, мужні, терплячі, безкориєтні; заради них вмирали. Зовсім інша ідея, інше почуття полягає в святості самої по собі, заради неї самої або заради любові до Бога, тобто, знову-таки заради любові до святості. Ця святість представляє е0б0ю екзальтацію людини, яка бажає бути гідною служіння Богу: людина стає чистою, святою, стаючи тероєм заради служіння ідеалу, тобто, заради його здійснення. Звідси походять явища, іноді дуже шкідливі з соціальної точки зору, але завжди гідні поваги з точки зору особистого вдосконалення, і, безсумнівно, абсолютно невідомі давнини, - це: аскетизм, чернецтво та ін Ер, Ренан ».
скинути ярмо католицтва, що монополізував християнську доктрину. Він передалися гуманізму і реформатори і засвоєні були філософами нового часу, які вважали субстаншальність людини в її розумній природі.
Коли ідея незалежності і самостійності особистості окреслила і проявилися її претензії на самоопередовле в реліші, в етик, коли під влявем індивідуалістичного натиску похитнулося багатовікове здавше католицької церкви, абсолютизм духовної влади був підірваний, коли, затем, абсолют опікуном над індивідом,—то треба було спаяти воєдино всі накопичені попередньою філософією індивілуалістичні елементи, щоб дати дійсну відсіч і цьому абсолютизму. Необхідність такої відсічі обумовлювалася розвитком особистості, що перестала миритися з гнітючими умовами політичного деспотизму, що споруджував перепони подальшому розкриттю її самосвідомості.
І не випадковою є та обставина, що концентрація ідей політичного індивідуалізму, що накопичувалися століттями, вироблена індепендентами — левелерами в Англії, мала релітюзне забарвлення. Ми вже говорили, що релігійна література, що виникла в схоластичній обробці, залишалася ще, деякий час, тлом усіх сошальнополітичних міркувань. Крім того, з нею була тієно пов'язана вікове політичне питання про суперечку двох влад — значення якого для індивідуалізму ми намагалися з'ясувати в першій частині, — а з цим питанням в органічному зв'язку знаходився і питання про індивідуальну свободу віри і культу, перша ланка розгорнулася згодом правління.