_.. «Якщо до — Кантівської філософії права чогось бракувало, то це ясного уявлення про моральну автономію особистості, про самостійну гідність і значення окремої людини». Ця думка майнула в неясних теоретичних обрисах і легко поєднувалася з поглядами абсолютно протилежної якості 3).
У таких формах, з країни, де вперше знайшла себе вбжище наукова свобода, куди усамітнювалися для роботи Декарт і Лок, де писали Спіноза і Грошей. доктрина природного права поширилася Німеччини. Завдяки своєму схоластицизму німецька філософія права мало сприяла оригінальності доктрини. Однак, запроваджена в академічному викладанні, вона сприяла ознайомленню молодих поколінь з принципами природного права. Німецька земля перебувала під тиском батьківського управління, що спирався на ідею благополуччя і загального щастя, якими хотіли наділити своїх підданих доброзичливі монархи в духів освіченого абсолютизму, для чого вони користувалися дріб'язковими примусовими заходами, проникали.
Наскільки дух опікунства проникав спрямоване парственныхь, німецьких патрахів, на смак Фільмейра, демонстрував вибух індивідуалізму, нашедпий себе виражене у творі Вільгельма Гумбольдта «про межі діяльності держави». Юнацька робота Гумбольдта, повна ентузазму, переводити політичну індивідуалізм на ґрунт інтервенщонізму. Епоха батьківського управління та протесть
1) (Кант і Гегель 53-54 стор.).
- 298 проти неї сприяли ототожнення політичного індивідуалізму з інтервенщонізмом. Таке ототожнення панує аж до нашого часу і протиставляється безъь належної критики сошалізму.
Дальнє розвиток німецької реформати вже не мало індивідуалізм життєрадісністю, Лютеровим «здоровим змістом», епохи її виникнення. Воно хилилося до цезаропапізму і сприяло батьківському управлінню, і не могло бути корисним дальшому розвинуто політичного індивідуалізму, подібно до того, як ми бачили це після ночі св. Варфоломія в літературі, що вийшла з подь пера французьких протестантів-тираномахів.
Абріс ідеї політичного індивіда зламаний ними на тлі релігійного освітлення. Ця ідея була органічно поєднана з ідеєю — матір'ю індивідуальної свободи, тобто з ідеєю свободи релігітної.
Але нитка релімозної свободи, сумні кінці якої ми походимо ще задовго до реформащі, ніде не послужила такою кризкою основою індивідуальної та політичної свободи, як на островах Великої Британ. Тут також писали тираномахи як напр. Шотландець Буханан, тут вперше була розроблена так докладно казуїстична теорія тирановбивства Тоанном Салісбюрйським, що перейшла потім у всі середньовічні міркування на цю тему і в міркування того ж Буханана.