Вже в індепендентів-левелерів прослизає думка про те, чого церква, є справа рук людських. Квекер пішла далі. Вони піддали критичній оппенк історії пам'яток і догматів хрисманства. І самому евангео не надавали абсолютного джерела релігії, вказуючи на плинність і зміївість релігізних форм. Взагалі, форма релімі є справою індивідуальною. Навіть молитву «Отче наш» ангійсві сектанти були схильні розглядати як зразок молитви, але не вічну форму молитовного звернення. Однак бібмя завжди залишалася тим кодексом релігійних і моральних повчань, біля якого, у будь-який вільний час, групувалася англійська сім'я. що підтримувала дух пуританізму. Але вже це безпосереднє звернення до джерела релігійних зрад, при всій пошті до нього, радикально-настроєним Умамт давало багато їжі для своєрідного тлумачення св. писача. Але ж мір розвитку позитивних знань 1), з часу Бекона, вчені люди і філософи починають користуватися Ними для розрішення і своїх релітозних сумнівів. І помалу послідували і тлумачили релімозних догматів перейшло на ґрунт рашонального мислення, що допомагало спостереженням і досвідом релімі в інших народів. Така парасональна струмінь у релігійній області, відкритій раніше лише однієї вЪр і почуттю, сприяла розвинуто деістичного спрямування *) та освіті так званої природної релігії, рідної сестри вченню про природну моральність. Цим шляхом і вчення про правовості також поступово звільнялося від теологічної вказівки 3) і наводило в
1) НатпаєкК. Росшепаезе її (1. 215) вважати, що й саме католицтво робило спробу примирити знаше і брешу.
2) Вейо Мей Броуна.
3) Кинь погляд на стару церковну точку зору в етикв і тоді & сопбтал!о стати зрозумілим значе отдлше етики від реляйі для індивідуалізму.
ео рекс
- 237 коні кінців до думки про можливість такого ж етичного самовизначення індивіда, властивостями його природи, яке в релімі проводили індивідуалістично налаштовані, вище розглянуті нами, релітмозні. радикали.
Як не значні були, однак, успіхи натуралізму та його філософії, все-таки їх недостатньо було для побудови природної моралі, що випало на частку позитивізму і дарвівізму.
Тому етика, що відволікається від теолоші, пройнята, за небагатьма винятками, ращоналізмом і інтелектуалізмом. Поштовх був дано методолом Декарта, англійським утилітарним моралістом філософії Бекона.
Декарть проголосив принцип егалітаризму в розумовому відношенні серед людей. У кожного чоловіка, на його думку, імфется достатньо розуму, щоб зайнятися міркуванням про життя і життя. Не вистачати лише вказуючи шляхи,
Заснування морального закону в релігії. Він обґрунтовується та підтримується авторитетом церкви.