Вивчене історт кожного народу, накопиченні антропологічного, етнологічного і етнографічного мітеріалу, порівняння результатів ізолювання, — чому було надано назву порівняльно-історичного методу, — скоро зруйнувало вузькі рамки національно-правового егоїзму, в якому визначена індивідуальна, історична школа. привчаючи їх до національного егоїзму. Однак І нацюональний егоїзм виявив свою могутню визвольну вміння, розклавши, з течією часу, абсолютизм священної Римської імперії — ідею, що захоплювала і Наполеона. Народна індивідуальність за допомогою національної самосвідомості, що поступово проникає в маси народу, диференціюється, намагаючись спертися на самостійну, незалежну політичну структуру. Здвоє також ми схильні бачити закон боротьби норморозуміння. Спираючись на норморозуміння, що створюється, національна індивідуальність виділяється з рані поглинає її цілого. Відкривши в історичній спадкоємності цілого ряду покільній схожість вдач, звичаїв, надавши домінуюче значення національному звичайному праву, історична школа внесла свій реальний внесок і в політичний визвольний рух. До цього слід додати, що ніхто інший, як Савині, зрозумівши найбільшу відсталість мертвонародженого бюрократичного законодавства, схоціліючи в негативному відношенні до атгеста 4е соцегпеці, осуджуючи уряд свого часу в прагненні «тездегеп опашок. Він заступив гарант і метафізичного права гарантіями національної сутності, поняттям, у його тлумаченні, що нагадує спіритуалізм, що не менше вже прив'язаним до історичної дійсності, тобто до досвіду народу.
Якщо історична школа, відмовилася від метафізичного природного, то з цього зовсім не слід, щоб вона уявляла, собою одну лише реакцію по відношенню до нас, що цікавить нас, спрямовано, як це оао летіє,
зис організащі, разом з тБмь і форму політичної доцентровості інлівіда.
кажи"
ь про неї Анрі Мішель. Розвиваючи свій положешя, зрештою,
вона змушена була виділити особистості юристів-в якості носіїв правової самосвідомості наші, щоб хоч цим пояснити роль індивіда в державному будівництві $. Везми цими ми хочемо сказати, що у філософії права іп держави 19-го стіл. можна легко розглянути тенденції щодо конкретного, 'систематичного заповнення великих політичних' схем,