10) Аг. УГ ат. У-О. 1193; азі. ХХТ. Декл. 1795. 24 *
- 868 знищення привілеїв, купівлі та належності посад, рівномірність і пропорційність податків 1). Однак перелік цих прав зазначатиме, що проявлеше про права людини і громадянина, що поклало в } Франщі і раніше в Америку грань між старою історою підданих і новою істомею громадян, не складалася з одних загальних місць, в чому дорікали її англійські?) і французькі 3) критики. Навпаки, з думок депутатів установчого зібрання” (Муньє, Лаллі Толандальля, Малуе та ін.) видно, що вони свідомо намагалися уникнути метафізичних захоплень.
тровані всБ результати, здобуті попереднім розвитком і наростанням елементів політичного індивідуалізму,
(У порівнянні з американськими деклараціями, робота конституанти залишається назад з питання про свободу совості і культу. Це пояснюється розбіжністю традицій у англійських сектантів, що тримали від панівної церкви і у членів конституанти; як відомо до неї презилум увійшли два,
духовні особи 5), що належали до католицької церкви).
Але ще більше впадає в око спадкоємність деклараші 1879 р. у розвитку політичного індивідуалізму, якщо взяти до уваги, що вона вважала гаранів індивідуальних прав розділення влади, писану конституційно 6),— настільки непрайний «аркуш паперу» 7), який повинен
1) Аг. ХШ - ХУ; ХХ Д. 1193; ХУ!--Д. конституції 1795.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Т6тепіє Віт аш. Раг. Ошпоп. Разв 1816. в. Пр. 271 євшу. 3) Таше. (Тез омейтев 4е 1а Епапде сопєєшрогаше Т, Р. н. 277) назищити конституанту—«ппе асайєші а'ор!зез». ) АтеШуез розетеша1тез; ргепуеге земе Т. Ш. (У ціє Майопае). 5) А саме секретарі: 'Вуйоаце 4е Мапсу, Еауае] її Габре а'Вутат. 6) Ате. ХУТ. Хоча американські декларачі відрізняються більш релігійним духом, ніж французеня. деклар. Нью-Гамншир 6 5. 7) Извъетное вираженні ньмецького монарха.
ВИНО
ср А
І І А О У
- 369 бути вкладений, між, государем і народом, тобто те, що було вже зроблено харшами і декларантами англо-американців; якщо прийняти в упімані, що вона повертається до теорії, розвиненої тираномахами, а ще раніше рельєїно вираженої вт англійською мовою.
Право повстання чи опору пригнобленню (а теязбапсе а Горргезаюол) 2) - природне право індивіда, до здійснення якого він може прийти, якщо конституція не виконувати свого завдання: збереження прав людини.
Ця мета повинна служити постійним критерієм дій, законодавчої та виконавчої влади 3); агенти останньої завжди відповідальні перед суспільством у своїх Діях.