1) Розглянута нами раціоналістична доктрина 18 століття проклала глибоку індивідуалістичну борозну в правосвідомості 19 століття. Проте початок цього століття був занурений у реакцію. Правителі Європи, погасивши військовий вогонь, піднятий Наполеоном Т, напружили свої зусилля, щоб викорінити революційні ідеї у підвладних народів. Їх практикували теократи та легітимісти — Байп {-МагІп, Тозер 4е Майзіге, Ре Вопа]а, Смеаштао4 та інші — у Франції; Борк зі своєю книгою про Французьку революцію - в Англії; Галлера («Реставрація») і Коцебу («Історія німців») — у Германа примірники обох цих творів були спалені в 18117; у Вартбурзі, коли студенти святкували річницю реформи. Релігійно-спіритуалістична та метафізична підкладка перерахованих вище творів повертає нас до знайомих мотивів Середньовіччя та французьких законників. Однак поряд з ними з’являються твори німецькою, французькою та англійською мовами, де індивідуалізм виборців також підлягає критиці та згортанню, але де головні визвольні ідеї Французької революції знаходять не тільки одночасно, але й подальший розвиток – крім побудови нового конституційного права на засадах лібералізму. У цих творах помітна одна дуже характерна риса, характерна для політичних вчень ХІХ ст., - поступовий відхід від метафізичної концепції природного права. (Анрі Мішель докладно розглядати це явище по відношенню до французької філософії держави (Т/16е 4е Г'61%) 1898 р. і називає це причиною реакції проти індивідуалізму. Так точні договірного походження держави. Перша-— уявляла собою атом політичної організащі, друга пояснювала, гене-
Коллара, Гізо та інших.: «[ез Фосйіптайгез відб ргбеп@и зегуй’ 1а сащзе ша на- Не, зап5 гбеоппа ие & Гаагу, і поз 4атз Готаге ройаие, апепи @гой пафиге]» 266 р.), що у Бентема, напрішнешого характеру. До всієї політичної термінолофі декларує, незважаючи на те, що Бентам сам є радикальним демократом.
Щоправда, ѣілосоѣля правничий та держави першої половини 19-го стольтя У еизосоеских системах Шеллінга і Гегеля сягає вищого спекулятивного досконалості, а перші твори Р. А Фіхте, індивідуалістична за духом, як би продовжують раціоналізм 18-го стіл. Але в той же час історична школа німецьких юристів зводить право з метафізичних висот на землю, хоча і поміщає його в спіритуалістичну 0болочку народного духу. Ця оболонка ставилася вже на реальний історичний ґрунт. Було вимовлено слово нашого, яке історичний 19-й століття не сповільнив наповнити справжнім змістом, запозиченим з дійсної пережитої історії народу, що окристалізувалася в звичаях і звичаях народу.