Ми дали стислу і загальну характеристику того, що служило основою, з більшими або меншими варашами, у релімозних сектантів і в етико-релімозних творах кінця 16-го і першої половини 17 століть протестантських письменників між іншим, Теодора Корнера *), Якова Арминя і Тоаганна Уйренбохарта, які отримали згодом і назвали ремонстрантів. Вони наполягають на думці, що етичне вдосконалення вашої особистості залежить від індивідуального волі визначення. Вони зовсім відкидають августинівське «сотреше Імтате» і стверджують, що потенційно всі віруючі причетні до блаженства; досягти його може той, хто побажати реалізувати можливість спасіння, провіщену одкровенням. Іншими словами, вони проповідують ідею про гайя ппгуегаіз, що розходилася з аристократизмом католицької перкви та її складним культом. Індивід не є лише пасивним знаряддям церкви для її есхатологічної мети.
1) ТАбодоті То1сата Сотйєтв нар. 20 жовтня 1590. Його твори вийшли в 1630г. у 3-х томах ш Но. Ревний захисник свободи совєсті цієї епохи засуджував Лютера і Кальвіна за те, що вони зробилися папами нових церков. Твори його проти догмату попередження було Амстердамської консистори доручено спростувати Армініо, але він визнав це двома неможливим.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
артем < Ем ре = жк аль У. сова Аі ааа укладати в себе самочинну моральну здатність. Цим у корн підривалася покірність літер писання з боку етичного норморозуміння.
Відлуння таких ідей, пройнятих індивідуалізмом, розносилися іншими країнами Європи. Ми зустрічаємо їх і в Німеччині, і у Франції, і в Англії у латитудінарлів, (англійське пазваше армінтанізму), індепендентів, левеллерів, квекерів і в інших більш дрібних дисентерів, (хоча з них тільки квекери (і то не вс) заперечують вче. Вони підтримували і підтримувалися в німецьких, італійських і швейцарських сектантів, відомих під загальним ім'ям антитринітарів, а в Нідерландах, Польща і інших слов'янських землях під ім'ям соцінан.