Релімозний ідівідуалізм реформащи усунув провиденчеське значення для особистості католицької, теократичної церкви. Державний індаєєрентизм усуває для людини таке ж значення держави. Він виймав із держави естетичну, культурну силу, якою була велика ідея античної держави. Він виймав з держави ідею батьківського управління і за одне - це треба сказати тут - ідею батьківщини. Він робив з нього рід універсального засобу, в роді страхового товариства внутрішньої та зовнішньої безпеки. Разом з тБм, він у кору підс ідею абсолютного, державного опікунського влади тия
(1а огецг Че соцуегпетепе) '), оскільки кінцевим ідеалом його була асощаща, де по можливості, кожен підкорявся б тільки собі і общинним статутам-результату добровільного договору індивідів.
От держави, політичний індивідуалізм. в ім'я розмаїття індивідуального життя і через пригноблення її в цю епоху поліцейсько-батьківським режимом, залишив лише кістяк, суху, правову схему. Наступно мислителі державно-гуверменталістичного напряму робили спроби вдихнути в цю схему життя, щеплення їй початку легітимізму, нацопальності і т. п. Розглянувши цих спроб не входити в наше завдання.
Ця, мабуть, негативна робота політичного індивідуалізму і в тій його формах політичного індієєєрентизму, яку ми констатували у В. Гумбольдта, мала величезне позитивне значення; проблиски його кинуті і автором, що розглядається.
Справді, що означало собою цю усунуту державу перешкоди зла для розвитку і розуміючи індивіда?
На нашу думку, воно знаменувало собою перш за все повернене людину людині, взятої від церкви і абсомстної держави. Це був неогуманістичний рух у бік нових спокус форм співжиття і співпраці. Відправним пунктом спокуси була не церква, не абсолютна держава — в'кові опікуни і вихователі індивіда, — а сам індивід проголошений Кантом 2), В. Гумбольдтом самоціллю. Визначальним моментом особистості у останнього з'явилася не тільки «рашональна людська природа» просвітництва, але життя, повне мощі, джерело нескінченної безлічі індивідуальних копійкових форм буття, їх досконалого своєрідного, самочинного розвитку.
1) З епіграфу до «Шаєп». взятого Гумбольдтом У Мірабо старшого (див. Мова Мірабо: «зиг Гедісайон рабане)». 2) Ктишк 4ег ргасізевеп Уегпа $31.
риє