Це був кульмінаційний пункт індивідуалізму, що допомагає з одного боку рашчоналізмом, з іншого, матерлалізмом і сенсуалізмом, які підпорядковували людину лише законам 610 власної природи. Правда в розумінні цих законів, а головне, у виведенні з них постулятів моралі та права була значна частка суб'єктивної метафізики, незважаючи на все прагнення об'єктивності.
Але тут важливо було встановити і визнати принцип, з якого могли і справді виводилися іноді суперечливі слідчі, проте з більшою або меншою силою однаково направлялися до однієї мети: до низверженіо авторитетного, традишонного нормонімна і старого порядку і до творення норморозуміння «природного».
По відношенню до етики (система природної моралі) і по відношенню до права (природно-правова доктрина) на ґрунті сенсуалізму і матералізму, як було зазначено раніше, є спроби створити «етичну фізику». Кондильяк, Гельвець, Д'Аламбер, Гольбах, Сен-Ламбер, Вільней особливо стали провідниками французького утилітаризму. Знов оспівується на постулят ') людської природи про
') Ми маємо на увазі еледуцію сочинешя: Кондильяк: 1е соттезтсе її 1е сопуегпешепвь, Гельвеща: Ое ГЕзргй, і ае Гоше, Д'Аламбер: Еетбіцез 4е риозорше, Гольбах: Зузбё: іпіуєзе1
- 316 самозбереження, проголошене ще в школах Гоббса і
Спінози. Це принцип егоїстичного інтересу. Теорія права як захищеного інтересу не склалася у французьких філософів, але їх політичні погляди підкорялися етичнокому основопочатку--особистому інтересу, що помірявся ідеєю загального блага. У застосуванні до політика цей принцип був індивідуалістично революційним. Так Гольбах вважав, що основанаго союзу служити єдина користь його членів. Будь-яке уряд, що діє всупереч такій підставі, повинен бути позбавлене даних йому повноважень '). Проте конкретні політична міркування автора системи «природи далеко не так радикальні 2).
Якщо після огляду тодішніх мотивів філософії просвічуючи звернемося до творів французьких
І літературних діячів 18 століть, не присвятили себе | спеціально теорії права і держави, то ми не знайдемо в них того політичного радикалізму, якого, здавалося, наводили їх основопочатку. У цьому відношенні!
уславлені вожатаї освіти, як Гольбах, Вольтер, Дідро, Д'Аламбер, висловлюючись образно, лише підкладають бочки з порохом під привид старого режиму, але не вибухають його. Ідеями, що освячують їхню політичну думку служити ж ідеї свободи і природної рівності, котория ми бачили у Локка, яким вони надають універсальное значеше. Але Локк вводити свої ідеї до політичної
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
1) Бузеше бою, П, 51-55.