Мислен становить саму сутність людської особистості: джерело познання. У цьому сенс Декартт, каже, що він кинув стару науку і вирішив шукати знання тільки в самому собі і у великій книжці світу 6). Приблизно
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
3) Ла рійозорше 4оппе шоуеп 4е раег угайве а ешеюь 4е юпез звозез еб зе [а1те айпігег 4е потз захоплень“.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Також думка і в Бекона при іншому ѣілосоѣському фундаменті. Гноселогічний індивідуалізм Декарта весь у цьому правил: «Ніколи нічого не приймати за істину, крім того, що я очевидно за таку визнаю». Це «я» повторюється у Декарта майже на кожному рядку «П15соігз» і на кожній сторінці «МейНайопез».
Своє винахід методи він вважає придатним «не тільки для свого «я», але і для будь-якого іншого розуму. Думка, якою широко скористаються франпузсми мислителі 18 $. В протилежність аристократичної точки зору богослов'я і схоластики, Декарт прихильник доступності науки для всякого середнього розуму. Його гноселогічний індивідуалізм”) йти пліч-о-пліч з егалітаризмом.
Воп зелзою а гаізоп є у кожної людини. Перед кожним, а не тільки перед обраним, відкрито пізніші за мрію. Якщо Декарт називати себе середнім розумом, то це смирене вченого, а не ченця, який шукає розкрити таємниць мрозданя лише в тлумаченнях на св. писаше і схоластик $.
Звільняючи «тез сосЦапз», людську особистість від авторитету релімі у справ пізнання, Декарть тим самим шляхом шель і в інших областях свого ѣілосоѣського дослідження про людину. Цікаво порівняти, напр., хоча б розділ про властивості душі з теологічної Суми Ооми Аквіната з невеликим трактатом Декарта «Роззот$4'аше».
Там пояснення людської психіки прив'язане до релігійних посилок. Здфей психоломя відколюється від теологи і людська психіка розглядається, як меха-
«про нічна система, двигунами якої служать наскільки
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Основні принципи. Вивчивши згодом, у їх «різних комбінащах, ми отримуємо складний зміст внутрішнього життя і діяльності людини.