В одних обґрунтовано, в інших як постулат, скрізь проглядає однакова думка і природ самої людини, як джерело моральних порм. Ця природа є відтепер фундаментом нових етичних побудованих, в основ яких лежать властивості і здібності людської особистості, її відношення до інших і всяке середовище усувається з більшою або меншою решимістю. Але така вже сила переживаєш, що у названих моралістів поряд з посиланнями на природну людину все ще знаходимо старі схоластичні терміни і поняття. Нове вино і за потребою, вливалося поки що в старі мохи, які, однак, руйнувалися силою бродіння і від своєї ветхості.
Але з тих пір, як основою нового етичного норморозуміння з'явилася природа людини, не могло її змінитися і зглянутися на основу політичного порядку та його пояснення. Політичні філософи також зосередили свою увагу на природних властивостях людини перш, ніж вона стала громадянином. І, можливо, не випадково та обставина, що ремонстрант Гуго Грошй,—згадувався нами в началь цього розділу, серед голландських моралістів,—явився батьком доктрини природного права. А ця доктрина остаточно перенесла центр тяжкості філософії права нового часу з ґрунту середньовічного теократизму та античного етатизму на ґрунт політичного індивідуалізму.
ЗА, уроку Е:
1. РОЗДІЛ У
(ХМ стольтге).
Довтрина природного права, її рацональні підстави і відношення до політичного індивідуалізму.
пороти
Узагальнено деяких індивідуалістичних елементів, здобутих попередньою філософією.
Індивідуалістична ідея рівності, тобто, визнавши за кожною особистістю права на однакові умови існування суспільств і держав — поширювана комуністами і на область економічних відносин — творилася, в історії політичних вчень, на основи думки, розвиненої стоїцизмом, про достовірність людей. Христанство крім того вселяло почуття любові і поваги до кожної людини, як носія прагнення моральної досконалості і тим виділило людина з решти природи '). Ці ідеї та почуття були сприйняті і варіювалися в багатьох середньовічних сектах, що прагнули