охрапити за ним відоме володіння за допомогою соціальної або легальної санкщі. Уфреність у такій охороні є безпека — найжиттєвіший інтерес індивіда, який має бути тарантований з боку держави та суспільства. Вмфсто конкретного удару за удар і відбиття всякого нападаючи на особистість, здійснюваного нею самої, створюється безпека, що підтримується легальною і кумедною санкщами. І за мнфаю Мілля, зрозуміло справедливо.
ливості утворилося у людства хоч і на основ почуття помсти і самозахисту, але окристалізувалося і окрЪпло, за допомогою згаданих санкцій. «Тільки вони могли виховуючим чином діяти на» інтелектуальну природу особистості, облагороджуючи і, так би мовити, оформляючи тваринне почуття помсти, протиставляючи йому норми закону і засуджені громадською думкою.
Таке виховання, що має на очах Мілля величезне значення, цілком можливо вслЗдсті здібності індивіда до розумного егоїзму і всеосяжного почуття симпатії, яке у утилітаристів служити свого роду ѣілосоѣським каменем. Торкаючись до нього, почуття помсти звертається до складного і піднесеного почуття справедливості, що поширюється на всіх людей однаково. Мілль засвоює аріометичне правило Бентама вважати кожного індивіда за одиницю при розподілі всіх індивілуальних вимог щодо суспільства на основи справедливості. У понятті її входити ідея рівності. Але справедливість з усіма наслідками, що випливають з неї, зрештою, по думці Мілля, все ж таки потребує критерії користі і Мілль, ні в якому разі, не вбачає в ній поняття шзе її рег зе. Якщо запитати, говорити Мілль, на якому заснувавши суспільство має гарантувати особистості індивідуальне право володіння, то він визнає єдиним засновником користь всіх.