По той бік доктрини залишався державний раб, підданий, з цього боку народжувалося і розвивалося понятті громадянина, протиставляющего свої суб'єктивно-індивідуальні претензії державі. Звідси виникає логічний безперервний зв'язок До завершення доктрини індивідуалізму під гаслом індивід проти держави.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
шапепе аедіа!ез Т. Т®. нар. с. 16.
Заявити ПРО ОЕ О
Це знаменувало собою «не тільки перемогу індивіда над державою, дотепер абсолютним владикою, але поступовий нахил теоретичної політики до творчості нової конструкції державної форми, т. к. антична класифікація держав, якою продовжує триматися Спіноза, не укладати в себе форми і відповідності @го правах. Спіноза, так багато сприятливого з'ясування заснованого такого поняття, висловлювати поки свої вімпаті на користь демократи, а тахіе пабігання у1Чеафіг °).
У 17 столітті доктрину природного права сприймають і популяризують німецькі, англійські та французькі філософи права. Вона викладається ними з різними варантами, малозначними для основ, і з різним ступенем оригінальності. Остання риса найменше відрізнятиме до Кантовську німецьку ѣілосоѣлю права. Але її представники особливо корисні як популяризатори доктрини для всієї західної європейської юриспруденші. І тому про тлумачення ними принципів "природного" права слід сказати ні кілька слів. Вони перебувають під трояким поглядом середньовічного уявлення про вотчинну і станову монархи природно-правової доктрини і етичних поглядів, що склалися на ґрунтах протестантської схоластики. Цими поглядами вони скористалися для обгрунтування права. У протестантських схоластиків помічалося змішане релігієзних, правових і етичних, ^началь' обгрунтування прав і держави. У німецьких учених мото религ10з-
1) С. Х\Г Тгаєї. Мео]. рій. Взагалі, для характеристики індивідуалістичних тенденцій у Спінози болфе матерілавала його перший теологополит. трактувати, чим решта.
нізь початок займають початку. моральні, що відокремлюються ними оть релігійних. Але. змішані моральності і права залишається ще надовго, хоча й робляться спроби їх розмежування. Про цей час найближчою залачею еилозоеуи права, яка частково намічалася і посильно розрізняється деякими попередніми філософами, нами розглянутими, є проблема взаємовідносини права і моральності. Її розв'язання є новою стадою для подальшого розвитку політичного індивідуалізму. Від того чи іншого вирішена ця проблема буде залежати від двох абсолютно різних — за поглядом на становище, роль і самостійні права індивіда — конструкцій державного владарювання: поліцейського, на кшталт освяченого, абсолютизму, і правового.