зрештою, незалежність особистості від держави через її природженими правами, намагаючись описати і уявити саму особистість, як рід деякої початкової монади, доктрипа залишати без пояснення і затінювати безсумнівний факт, що по-перше, особистість народжується і залишається від неї. друге, визнаючи за іпдивідом спеціальні властивості — невідчужувані права, опа повинна визнати, що цими правами індивіл користується в межах, устаповлених саме за умовами середовища. Так що термії: «незалежний від держави» скоріше застосуємо до генетичного пояснення індивідуальних прав, ніж, до з'ясування подальшого співвідношення між індивідом та державою. Що ж стосується і генетичного пояснення, то, вдивляючись у результати, отримані від дослідження історії розвитку паправлешя політичного індивідуалізму навіть в галузі абстрактних учених, ми бачимо, що розкрито цієї личності (або гідності, за терміполами інших філософів) і звершення. пормоопред$леня, до яких опа починала припадати. Віов відкриті іЪнности тільки шляхом закреілішя в певному порморозуміння і, через це останнє, шляхом виелрешя в свідомості мас можуть звернутися в соціальні ієнності Г) і мати реальне значення. Цим шляхом здійснюється більш мас,— складові частини яких, — індивіди, отримують можливість розкриш і безперешкодного прояву нових сторін своєї особистості, закріплених у нормовизначеннях. В одному меті свого твору «Етієї пп@зеті Ее іт» Макс Штірнер говорити, що наступні коли наші нащадки здобудуть себе багато таких свобод, відсутність яких ми навіть і не усвідомлюємо. Однак це відбувається,
1) У цінності, що закріплюються нормами для всіх, тобто рівноцінності. Звідси поняття правової рівності, рівності перед законом, як умова реалізації цфиностей, необхідного для везх іпдивідів.
пашому багатьом, зовсім не тбм шляхом, як думає апостоль індивідуалістичного анархізму. "Таке розширення сфери свобод відбуватиметься саме шляхом розкриття нових цінностей, що відповідають розвиненому життю і шляхом проявлення їх у норморозчинах, що надають їм щасливе значення і шляхом закріплення в нормоопредлистів. Цінності індивіда є сам індивід, є висновок пізньфІпій, який доктриною вже розглядається проте як ргіпії тоуепз, можливо, припускаючи помилку чероу прбтероу. Зупинимо поки що свою увагу у цьому. Ми простежили розвиток політичного ідивідуалізму (опустивши деякі вармащі в навчаннях 19 століття.
Лабуеле, Етвеша '), і т. д., що відображають ще вмаяня доктрини 18 століття), слідкуючи за виробленням оригінальних основ його аж до того крайнього пупкту, за яким це напряму переходити вже в чисто