ні одна соціальна концепція, то ці недоліки частково усуваються Гербертом (Спенсером, до детального розгляду доктрини якого, в частинах, що стосуються нашої теми, ми зараз переходимо. Але з іншого боку, в обгрунтований Мілія полягають і гідності, по порівнянню з метафізичної доктриною. розщеналістична і метафізична доктрина природного права не могла відмовитися від якогось містичного смішення права — властивості з особистістю. Декларуючи конституати, залишали без належного і премелемого пояснення саме факт пасивного, до цих пір, перебуваючи особистості, по відношенню до вимоги визнання своїх природжених прав. священних прав особистості 1). І що таке пояснене недостатньо, показує, можливо, і наполегливий нарис. З нього видно, як поступово відбувалося наростання індивідуалістичних елементів в історії політичних навчань і як окристалізувалися ці елементи в рацоналістично систематизовану революційну доктрину. Якщо у Бентама, потім у Мілля, ми зустрічаємо іншу основу, чим метафізичне природне право, природжене особистості, яким захищається громадянин від всевладдя держави, як думали ще Спіноза і Лок, то й чи не виконувати тієї ролі, по відношенню до обмеження державного або емпіричного індивіда, тобто. своєрідне
1) До епохи ренолюції.