Вже декларуючи конституанти творити (в Ргеашше) 0 щастя всіх 3); декларашя ж 1795 прямо постановляти в першому ж параграф, що 1е Ьіб 4е 1а $0966 її 1е роппеіг зійшли. Але не обмежується цим голослівним ствердженням, а вказувати і засоби його досягнення для н$которих членів суспільству (правда в загальній форм$). Громадська допомога є священним обов'язком. Суспільство повинне забезпечити існування нещасним громадянам, даючи їм роботу або доставляючи кошти до життя не працездатним.” Наступний параграф 5) говорить про обов'язок суспільства створювати благопрлятні умови розвитку суспільного розуму, а для цього зробити утворене доступним для всіх.
1) Аге: ТУ.
2) Сі. ор. 1%, Р. 1. ст. П концз.
3) Проект декларачі Муньє (1789) виражається більш опредзленно з цього приводу: $ «Цфль всякого уряду— 1616 раЪНапе», бо всі люди нестримно прагнуть щастя.
Не кажучи про принципи декларації 1793 не залишають сумніви в тому, що її індивідуалізм не тотожний державним і сошальним індиферентизмом до матеріальної долі індивіда, декларуючи конституанти своїми вимогами щодо прибуткового податку, про прибуткового податку, відчуження власності, у разі суспільної потреби, під умови справедливої винагороди?).
Зі сказаного видно, що револющована доктрина, представляє собою доктрину не абсолютного індивідуалізму в дух чистого фритредерства та невтручання, але укладатиме в себе зачатки сошальної справедливості, які проте не порушують принципів свободи 3).
Таким чином, в епоху просвітництва англо-американці та французи заклали основи демократичного індивідуалізму. Французькі діячі просвщевня і доктринери великої революції 1789 р. зуміли сприйняти і переробити у своїх творах всі багаті, різноманітні, ѣілосоѣські мотиви (матеріалізм, утилітаризм, рашоналізм, скептицизм, політичний оптимізм, разом з моральним і моральним і моральним, моральним і моральним і моральним і моральним і моральним і моральним і моральним і моральним і моральним і моральним і моральним і моральним і моральним. політичне французьке життєрозуміння.
Відмітною ознакою його була особистість, яка жадала просвітництва, що прагнула до творення природного (тобто, відповідно до інстинктів, властивостей людської).
$) У протилежному дух висловлюється. С. Вепйапе, Ге ато кроку! її Г6баф. 1891. н. 154. Інакше думати Анрі Мішель (1,146е 4е Геоа5; шг) і М. М. Ковалевський: "Деклараща прав людини і громадянина", який говорити в висновку: принципи 89 року ширше того, чим думати, і не було підстави думати! соцтального питання““.