Мені здається, говорити М. М. Ковалевський, що досі не було звернено достатньо уваги на той факт, що ні Руссо, ні Маблі, ні мало є противниками тієї теорії розподілу і рівноваги влади, яку Монтеск'є вважає за необхідну умову політичної свободи.
Ту ж думку про єдність доктрини, але з іншої точки зору підтримує Анрі Мішель у своїй книжці (Ідея держави). Ковалевський звертати увагу, головним чином, на різниці у Монтеск'є і Руссо політичних поглядів, яке намагається звести до однієї доктрин. Анрі Мішель говорити, що якщо вм'яше Монтеск'є сказав на Установчих зборах, а Руссо на Конвент, якщо Установчі збори виявилися більш індивідуалістичними, а Конвент більш етатичним, це відбувається тому що принципи 1191 і 1193 лише доповнювали індивідуалізму. Законодавча санкція згаданих принципів узаконювала тенденцію їх «сприяти утворенню великої кількості вповні сформованих і справжніх підвидів» шляхом моральної та матеріальної допомоги. Анрі Мішель згоден з Е. СБатр!оп, на якого посилається і Ковальовек!й (Єврей @4е 1а, теуоай від). що Установчі збори проводили принцип свободи, а Конвенті рівність. Ще Кондорее вказав на взаємну обумовленість цих принципів.
Інші стверджують, що політична теорія Монтеск'є є теоя ліберального конститушноналізму, тоді у Руссо знаходять ясно виражені республіканські і радикально-демократичні симпатії, під егідою народоправства і відповідно з цією відмінністю вбачають у революційну епоху панування двох.
Так Лоран, (Еш4ез зиг Гоше ае ГрашапІб. т. 13. р. 482. рг. №) на якого посилається М. М. Ковалевекй, каже „французька революція!
про а РАМ
Треба пам'ятати, що Руссо міг висловлюватися вже вільний прямфе там, де Монтеск'є говорив аналомями і натяками.
Монтеск'є, велед за своїми попередниками, теортей поділу влади, в якій головну роль віддаватиме законодавцю — народу, особливо своїми главами про демократію (2 кн.) показувати шлях, а прямолінійний Руссо приходить безпосередньо до ідеї народного верховенства та автократичного народоправства.