П. В основний препосилання Гуго Грошей сходили з Лекартом. Як на підставі 'побудови нового норморозумінняня, Гуго Грощй також вказав на розумну: природу 'людської особистості (паеїга габопа|$ "), також' видліли їїз решти 'тварини' природи”). Він скористався стоїчним терміном №3 пабгаї і сузиль його значеше, застосувавши позначається їм «зрозуміле» природного права тільки до людської природи 3). Таким чином, дослідження законів соціального людського буття було виділено ним в особливу область і 115 паблгає, на думку, наданому Грошем, жодним чином не було ототожнювано зі світовим значенням стічного поняття «1есез» паеагае. Синтетичне прюбщеше 1113 пабагаНз до розумної та товариської природ людської особистості. робиться поворотним пунктом, в історію розвитку політичного індивідуалізму. У розумній 'людській природі Грошей' знайшов 'якість' комунікабельності і надавши їй епітети злаз ", а не аристотелевся епітет: "Полііібу". Філософія права нового часу ми знаходимо абсолютно пну постановку «питання.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
2) Ргоехотепа, УГ і УП еа 1ашл (861е. аррейвіз зослебайзв Гасіав зс1еп@1, абепа!аіє. зесап@ іт ‹ вепегаНа ргаесереа і т. д.) ва0б поп ошаніє Чет апппаеп також Рго]ез. ХТ. 1. Після дітлахів слід за Декартом і Грощем піде і Руссо; у своєму Емілі (1. Г) творення панегерик розуму він відмовляється навіть від порівняння себе з тваринами.
3) Нисот!з бтобр ргоєсошепа № без тоз 4е шге ела рас. $ 1Х.
«Сопота в пабогаї, Вошалай: 51 1себ, еззе песет». 4) Ре 10ге Бе! ас рав 1.. Т. С. [3 1.
Гуго Грош відмітив людську природу предикатом розумності, тобто властивістю, що запозичувала не з категорії інших речей, а з сутності самої людини. І в самому чоловік він знайшов властивість комунікабельності. Це давало політичному індивідуалізму опорний пункт — прив'язку всіх майбутніх політичних структур, що розглядається нами напрямки,
Сам Гуго Грош' дуже вельми блідо намітити свою систему; глибше, точніше і рельєйніше своїх попередників він вказав лише передумови політичного індивідуалізму, не особливо схильний до нього. Він користувався ними у своїй конструкші, але де-не-де сталь з ними навіть у різке протиріччя. Ш.
Як після Декарт, — (що ми вже бачили) — Грошей надзвичайно дотепно обійшли підводний камінь ортодоксальної схоластики, раз назавжди відділивши правове норморозуміння від релігійного '). Цим він завершив роботу етичних мислителів, які розривали зв'язок між етичним індивідом і релігійним.