Спіноза, стоячи на ґрунтах тієї ж природно-правової доктрини, має блискучу спробу обґрунтувати необхідність визнання з боку держави таких умов. Це умовляючи визнання за індивідом прав на свободу в Зри і свободу думки.
Ми бачили, що Гоббе підпорядковує церкву державі, хоч і не намагається доводити, як це роблять протестанти та реформати, що держава—божественна установа — думка, як відомо, яка мала опонента в бл. Августин%. В англійського мислителя частково, як і в його голландського побратима особливо, прозирає релімозний індієєрнтизм в галузі політичної філософії. якому ще судилося зіграти свою роль у майбутньому політичному норморозуміння! і людини ').
На противагу Гоббсу, з часу теолого-політичного трактату Спінози, описується зародок думки про поділ церкви від держави. Ця думка відмічена нами ще при розгляді християнської доктрини. Але там в основі ідеї розділення областей кесаря і Бога лежало свідомо про існування особливого релігозного норморозуміння, що вперше зобов'язував індивіда, не тільки паралельно з норморозуміння політичним, але навіть, якщо б це потрібно, - і всупереч останньому. Там ми мали дБло з позитивним, релімозним віровашем, що вдягався в конкретну форму. І по відношенню саме до цієї певної форм відмежовувалася сеєра справжньої державної влади, яка досі не знала реального суперника свого панування над індивідом. І це був уже яснільний крок у переспектив з розвитку індивідуалістичного напряму. Він знаменував собою розділення влади над індивідом.
Релітозна влада може захопити особистість людини, позбавити її самостійності, звернути її у фанатичне оруді гетерономних пфлей, ще сильніша, чим влада політична, завжди схильна до критики, а, отже, і опозищі. Римське католицтво повністю реалізувало таку могутність над особистістю людини.
Опо Чесю показало, що ідея розділення влади не може врятувати від жорстокої боротьби цю саму владу. І саме тому, що розділене це робилося над індивідом, а не в самому іпдівіді. А щоб у самому індивіді відбулося окреміше елементів, релігійного і політичного, що були так довго в органічному зв'язку, необхідний
1) Див. у цьому відношенні чудову книгу Гюйо, ПтеНео1оп ае Гауешт, якою переклад ми готуємо.