Якщо пригадати, яке центральне місце в пояснення людської особистості, її психології, її етики і її відношення до форм співжиття займати в системі Спінози розум, то вимога, з боку філософа, свободи думки є послідовним.
Свобода думки є ніщо інше як головна умова здійснити прагнення кожної істоти перебувати у своїй індивідуальності (ш $10 еззе ретзеуегаге). Здійснювати і застосовувати свою розумну здатність, що становить, на думку Спінози, квінт-есенцію людини, таке завдання людського життя. Але це не можна без свободи. Отже, якщо держава повинна дати умову для застосування розумної здібності людей, то вона повинна гарантувати своїй конституційній громадянам свободу.
Якщо держава тримається іншої політики щодо свобод думки і її висловлювання, то вона ґвалтує при-
- 985 роду розумної істоти і підривати своє власне існування, оскільки держава є ніщо інше як договором з'єднане та організоване зібрання індивідів.
Руйнуючи природу' індивіда, тобто природу своїх частин, воно не може не руйнувати і самого себе.
У Спінози, ми знаходимо не тільки індивідуалістичність, але й повно демократичний погляд на державу.
Демократизм Спінози отримує своє глибоке 0босноване з передумов його політичної філософії. Разом зі своїм учителем Декартом, Спіноза підносить розум, як сутність кожної людини, разом з Грощем, вважає розум цементом гуртожитку (паєїга гамопа] ас зослаП Гроші). Саме розум розкриває всі вигоди гуртожитку, тоді як пристрасті селити різницю між людьми. Завдання уряду, як і завдання кожного індивіда в тому і полягає, щоб сприяти творенню сприятливих умов для створення доцентрових сил і паралізувати відцентрові. Це може зробити тільки сила народу. Сила однієї людини схильна до всіх небезпек хвилювання пристрастей, вона не може протистати сил інших людей.
На подібній, хоча й поміркованій, позиції знаходиться влада олігархів чи аристократів, тобто влада меншості. Тільки демократ або більшість силою розуму може завжди стояти на сторожі своїх інтересів, оскільки демократ представляє єдину силу всіх наших сил.
Монархи і олігархи (аристократи) важко захищати свою позицію, важко бути регулятором народних пристрастей, підпорядковуючи їх болфі сильним афектам і приводячи їх до єдності через адекватне пізнання розумом необхідного порядок природи. І якщо розум розвинеться і візьме гору, влада і примус стануть непотрібними. 1) Т. Тіео1.—рой. ХАТИНКА.
Замфчальні судження висловлені Спінозою і по відношенню до права, яке їм захищається зі щирістю і блиском розуму.