Енпіклопедисти та їх співробітники. підтримували відомі політичні популярні принципи, нашедіє сприятливий грунт загалом дух ѣілосоѣських поглядів; більш захоплені блискучим розвитком природно-космологічних теорій свого часу, вони послідовно не застосували встановленої імп точки зору на взаємовідносини моралі і права до певної політичної конструкції. Та й зробивши це, вони все-таки могли б не помітити протиріччя, як не помітив його автор, колишній антипідом не тільки освіченої монархи, але взагалі і всякої монархи: Жан-Жак Руссо, зі своєю обов'язковою для громадянина природною релітою?).
1) 1713-1714. 2) Оецугез зітр!. @е Т. Г. Воіззеаї 1798 р. & 2 Га Сота зосйаЙ оп ргерез 4і го роййаї. Ту ГУ. в. УШ Ре 1а Веце1ів су.
так міні
Ми вважаємо, що суджене, подібне до розгляданого, заключати в собі історико-методологічну помилку. Книга Анрі Мішеля, переконаного захисника політичного індивідуалізму, виявляти це якнайкраще. Створюється відома доктрина, напр., політичного індивідуалізму, що прурочується автором до доктрини революційної. І потім, так би мовити, стоячи на піднесення цієї доктрини, автор озирається назад. Якщо не вбачає там нічого подібного до своєї системи, він критикуватиме твори минулого з точки зору вже сформованої доктрини, зараховуючи їх авторів до протилежного напрямку. Якби він дивився з точки зору наростання елементів доктрини, він міг знайти не ворогів, але союзників там, де, здавалося, шукати їх було важко.
Перш ніж перейти до стовпів головної політичної доктрини століття Монтеск'є і Руссо, що зараховуються Мішелем до істинних індивідуалістів, відзначимо, що Гольбах дає абрис надзвичайно цінного поняття, якому судилося стати в новій теорії одним з найважливіших питань публічного права ').
Це поняття було не нове для політичних письменників 16-го та 17-го століть. Тираномахія (напр.: Отман ЕгапсосаШа) вказували на межі абсолютизму, встановлювані споконвічними звичаями країни-джерелом вільностей народу. Ми бачили; вже їм не було чуже розуміння природної свободи, яке вони клали в основу прав громадянина. Вже вони пов'язували ідею, що обмежує абсолютизм, про ці права з договором, в силу якого ставилися предвли необмеженої королівської влади і за допомогою неї, як і за допомогою логовора дали контур ідеї політичного.