Його можна назвати Декартом філософією права. Як і этоть—отец ращонализма— відкидати праці попередників, і Руссо говорити *), що сочинешя Паскаля, Локка, Лейбніца та інших. його задовольнили. Ов змушений будувати теорпо права і держави наново. І справді, нове тільки збудовано. Всі елементи політичного індивідуалізму, що перебувають у Руссо дано попередниками. Синтезь їх у Руссо не виходити з предЗлов державної конституції. Єдність суверенітету, що оберігається так Руссо, приволиться, по суті, до формул $: суверенітет належати всім і всі підпорядковані суверенітету. Кожен громадянин суверенний.
У цій формулі, мабуть, індивідуалізм досягає найвищого пункту. І він сприймається сучасною політичною доктриною демограті як принцип. Його сенс - єдиний народ - джерело влади. У цьому принцип — заслуга Руссо для досліджуваного напряму, який намагатимемося з'ясувати нижче. Ця заслуга стосується більш тієї частини політичного індивідуалізму, яку Монтеск'є визначає як отноше індивіда до політичного ладу. Стосовно громадянина до свободи у Руссо зустрічаємо протир?
2) Гез сошеза! І. 1. 8.
22. yy еоецая Нод а» АЗ
Зи я, що дала Бенжамену Констану можливість так охарактеризувати значення Руссо: «се е6те зи ті (а'апппай Гатойг 1е р риг @е 1а 156 а Юш 16 а шошз 4е №пезез рге- {ехфез & ршз).
Однак немає сумніву, що Руссо шукав свободи, а не тирані 2). Але в пошуках за політичною свободою давніх, він втратив у своїй конструкші свободу індивідуальну: Хоча він думав, що не тільки не втрачає, але зміцнювати політичну ассощашу те, що так схильна до випадковостей природного стану.
Руссо бажає зберегтися і в політичній свободі і рівності. Але слід знайти. таку форму ассоцщащі, яка б відповідала природі. Тут важлива не форма, в сенс форми правління античних класифікацій, тут важлива сутність. Монтеск'є мав рацію, коли вказував на можливість деспотичних республік у рід венешанської. Він розвивав лише думку Бодена: «на підставі форми конституції ще не можна поставити прямого висновку щодо духу управління; навіть у монархічній державі дух управління може бути республіканським, а «у республік дуже деспотичним».
Шукаємо суть ассощшаші (тобто співвідношення її політичних установ і покладення в ній індивіда) політичний індивідуалізм 18 століття відрізняється від політикоіндивідуалістичних тенденції 17 століття.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
У цьому сенс пориц. Монтеск'є та Томас Пен.