В. Гумбольдть припускатиме утворення громади в державах, які замінять собою в сеєр позитивної роботи саму державу і приймуть на себе, певною мірою, лажі заходи безпеки. Державі залишається суд та війна. Якщо держава ще не усувається, як бажають цього анархісти, то принаймні Гумбольдть, своїм трактатом, досить знизив значення держави, звівши його роль лише до негативної діяльності (функції зовнішньої і внутрішньої безпеки) і оголосивши лихо втручання і особистої влади для.
Анархісти, мабуть, сходяться з Гумбольдтом в хвалиєї держави, як зла. Перед ними виникла альтернатива оголосити державу віковою оманою, як зробили це з абсолютизмом доктринери фран-
1) Див. Леєп... ІП. т пе.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
- 391 пузською та англо-американською революцією, або визнати державу історичною категориєю, необхідність якої, через можливу соціальну трансформашу, легко заперечувати для майбутнього. У останньому випадку, держава, справді, є лише минущим виглядом далеких суспільних форм. І як не далекий був від такого обгрунтування своїх поглядів нап автор, не можна не визнати, що самі його погляди виявляли тенденцію до можливо більшого усунення державного вляня на життя індивіда, роблячи переважними для неї в якості найближчого і позитивно діючого середовища вільні громади. На них уже сам Гумбольдт'ь перекладає величезну частину колишніх державних функцій і при тому у виразах, які мимоволі змушують згадати про деякі ідеї анархізму'). Напр., В. Гумбольдть проектує общинні спілки, доводячи їхню повну можливість, при відомому ступені просвітництва, і пелесообразность. Добровільно зак.поченные між доброзичливими людьми для їхньої взаємної безпеки (папр., для здійснення якоїсь небезпечної галузі виробництва), та самопочинні і самодіяльні громади можуть замінити своєю діяльністю (у вказаних поміж інших випадках) діяльність держави.
У цьому, так би мовити, поступово самоупичжежеші зазначених державних функцій, В. Гумбольдть, бачити лажі справжню тіль держави °).
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Думка, виражена тут у формах, що відбиває на себе епоху просвітила, відрізняється конкретністю і, мабуть, вузькістю, але розвз фундаментом її не служити: оптимістична впевненість у благодійному впливі свободи, самочинності, самодіяльності, доброчинності і доброзичливості індивіда. набагато міцніше, і набагато доцільніше тієї суворої, жовчної дисціїліни, того пристрасно до санкцій і шаблонів, якими відрізнялися етатичне і теократичне норморозуміння, і тих умов часу і місця тобто вм'явши на індивіда середи, про які двадцять років і двадцять років.