- 443 ніздрі живої істоти, прив'яжіть її за ногу, вона рватиметься, щоб звільнитися на волю, домогтися свободи. Воно буде обурене насимем, його егоїстичне почуття справедливості зневажене. Перейдіть від цього найпростішого виду порушення свободи до більш складних, від цього механічного і фізичного приниження до більш широких відносин, то особистої, то політичної, то економічної (класові протиріччя) залежності, то, нарешті, до реагування на найменші зміни в державній структурі, і ви легко простежите, як ви легко простежите, почуття індивіда, придатне в якості регулятора для найскладнішого середовища - від органічної до неорганічної, за термінолом Спенсера, включно. — Егоїстичне почуття справедливості частиною переходити в альтруїстичне під в'яшем виховує дійсті сошальних мотивів і санкцій. У тому числі лейтмотивом служити страх відшкодуючи, приймає найрізноманітніші — от грубо фізичнихь до ідеальних — форми, від оетоїстичного почуття справедливості у т. зв. 5 1а|от$—до поваги перед громадським мнешем включно, —что буває, зрозуміло, вже у найрозвиненіших стащах соціальної структури. Тут воно доходить до потужного, майже непереборного, в найчутливіших особистостях-060бенно, імпульсу, що змушує індивідів відстоювати політичні інтереси співгромадян 1).
Звертаючись до закону: «кожна особина повинна піддаватися сльдстиям, що випливають з її прироли і діяльності», Спенсер на підставі його вказує, що позитивним моментом ідеї справедливості є визнання принципу, нерівності, тому що природа кожної особини індивідуальна. Другий принцип закону, що вимагає однакового для всіх обмеження діяльності укладати в собі принцип рівності.
Історія позитивного права виявляти ряд коливань між цими принципами. і поступовий нахил - сучасна епоха-до рівності, що проводиться законодавчим порядком аж до розуміючи цього. рівності прихильниками сощалізму 1).