Це момент для доктрини індивідуалізму дуже знаменний. Невід'ємні права громадянина і людина французької декларації 1739 р. і апр1орной політичної філософії 18 стол., здані в архів емпіриками утилітаристами, в рід Бентама, знову виступати перед нами, наповнені реальним змістом, що спирається на наукові дані,
Спенсер робить висновок пмеюцій величезне значення для політичного індивідуалізку і тісно пов'язаний з вище-
1) тобто. межа, що визначається ним на підставі висновків з формули справедливості та індуктивної провірки їх. ) у Е 9
- 446 згаданим законом рівно-обмеженої свободи (і «їя різних видів, тобто природних прав індивіда)».
Позитивне право не служити таранмей для природних, індивідуальних прав. Закони держави самі одержують гарання від цих прав.
Права, що відносяться Спенсером до індивідуальних, естественных суть 1) право фізичної недоторканності; 2) право свободи пересування; 3) право користування природним середовищем; 4) право власності; 5) право нематеріальної власності; 6) право даруючи та заповіту; 7) право свободи обміну та договору; 8) право свободи промисловості: 9) право свободи, совЪсти та культу та 10) право свободи слова та друку.
Історія розвитку кожного з прав показує, що «накопичення «досвід спонукало людей встановити закони, що тармонують з різними висновками, що випливають із принципу різної свободи».
Рабство змінюється високою повагою до чехової особистості. Рогатки в. сторожа, мішавіе на кожному кроці пересування іпдивідів, — поступово знімаються, і в передвлах рідної території, так і в чужих країнах.
Довільні втручання у власність і обмеження, напр., у вигляді регламентащі якості товарів у виробництві$, у користуванні власністю (напр., родь одягу, число коней в екіпаж), в даренш, у передач та ін. поступово зникли. Погляд на землю, як на власність одного лише государя, поступатиметься визнанню прав кожного на землю 2). Верховна власність на землю
1) Гол. ХХП Основаня етики. Права - це ніщо інше, як різні сторони загальної свободи, що дозволяє людині досягати бажаних цзлей лише з такими обмеженнями, які залежать від присутності інших людей, подібним же чином переслідують подібні ж цБлі.
2) Після м. Спенсер визнили свій погляд на практичне розв'язання аграрного питання. Але, як читач міг помітити, справжній нарис, зокрема розбір доктрини Спенсера, стосується політичної.