Не можна не визнати, що політич іпдівідуалізм імфеть на увазі лише відносно, а не абсолютно вільну особистість. Абсолютно вільна особистість є генетично та теоретично базою вже в апархічному, а не політичному індивідуалізмі. І Штірпер (Каспар Шмідть) 5 бачить в пий пічто інше як стрімше до своєї всеопре-
1) Ор. їй.
рада Іди: АТІ АІ РАС НВА НЕА ІЧННЖК ІІА, =
сутності. Таким чином ґрунтується на понятті абсолютно вільної від середовища та її нормовизначеної особистості. Але розкривається памі, в нарисі», перспектива розвитку індивідуалістичного напряму показує т'пий зв'язок особистості з тим або іншим норморозумінням і нормоопред'лешем. Звільняючись частково від одного обличчя, частково ж спиралася на інше порморозуміння. З цієї точки зору, тенденція Штирнера, як типового представника абсолютного індивідуалізму, є тенденція, яка не є доказовою для проектованої ним кінцевої мети: звільнення особистості від будь-яких нормопредвлешій релігійних, етичних, сошальних, політичних і т. д. У нього іди робить самого себе. Але саме поп'яття гідності чи цінності особистості, як ми бачили, неодмінно припускати соціально-визнаний критерій цінності як наслідок, порівняння. Бо саме поп'яті індивіда, тобто самостійної особи, що ми бачили, слідуючи за розвитком політичного індивідуалізму, могло утворитися лише шляхом звільнення від всепоглинаючого авторитаризму, спочатку через часткове звільнення особи за допомогою признання нового нормопонімаша. У ньому ходитиме свою базу індивідуалізм, що зароджується. Отже, бачачи у всякому порозумінні і нормопред'явленні лише обмежує і негативне для особистості значніше, Штірнер!) не прав. Він не помічає позитивного їх значення для індивідуалізму, що, на нашу думку, випливає з розглянутого нами матеріалу в цьому нарисі. І чудово: зрештою, і сам Штірнер повинен копструювати норморозуміння, яке відповідає проектованому ним «союзу егоїстів,» тобто індивідів, пов'язаних (інакше це не був би союз) певним норморозумінням. І це союз, і це норморозуміння.
1) В аналогічну помилку, тільки з іншого боку, впадати Руссо щодо християнства, що ми відзначили на початку цього висновку.