- 198 на шляху до небесного царства есхатологічної мети людського буття. Трансцедентність і ієрархічний реалізм, як основа мропонімальна, аскетизм, підпорядкування особистості церковним вказівкам, роблені владною рукою священика, як основ життєсвідома, підпорядкованій тій же церкві держави, як атаї тайо політики, нами вказані для більшої рельєгності новому політичному та етичному норморозумінням.
Коли в самому церковному середовищі у міноритів зародилося опозищенне спрямування цього ідеалу, коли знайшлися в ній вороги понтифікату, підтримування незалежності світської влади, кігця, відповідно, представники самої церкви, що підірвала свого часу значущість держави, знову стали на бік держави, то така. надзвичайно корисною для поняття свободи індивіда.
Справа в тому, що будь-яка визнана влада прагне простягати своє панування над іпливідом доти, доки не зустріне обмежень або з боку іншої влади, або з боку самого індивіда. Але обмежені вс посл дній форм приходити найпізніше. Воно є вже результатом боротьби іншої влади, сошетарного характеру, за владарювання над індивідом. Кожна влада, зміцнюючи своє панування над індивідом, створити соціальне середовище,
що служить основою цієї влади. Після цього соціальне середовище, що склалося, саме здатне підтримувати таку владу. Тому, тривалий час може існувати ототожнення самої влади з середовищем. Так, у Боссюета можна знайти, наприклад, ототожнення государя і тосуларетва. Звичайно, таке ототожнене формального характеру, як і знаменитий аероизм Людовіка ХДУ, який, мислитель аналогічний з придворним богословом і вихователем доєїну. Але така форма відповідала реальному стану речей, яке припадало підданими.
Залежність індивіда від влади є, по суті, залежність його від того соціального середовища, на яке влада випробовується.
Руйнуються основи та зв'язки цього середовища, руйнується воно; слабшать владу і слабфет, аж до повного звільнення, залежність від них іпдивіда.
Ось чому ми ще раз зупинялися на характеристиках середовища, яке створила католицька церква і па ея суспільному ідеалБ. Ми відзначили також боротьбу з церквою держави і сказали, що вона була корисною для звільнення індивіда. Однак необхідно вказати ступінь такої користі.