Що стосується питання про здійснення державної влади, то в цьому відношенні твори Мільтона розкрит) Американський колонієт Робінзон ставити левим індепендентам у заслугу незрівнянно велику пертимість у порівнянні з тими, хто 70 імені лише вважався засновниками нових церков, лютеранами і кальвіністами.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
вають перед нами з блискучою повнотою та наснагою права парламенту, як народної та представницької установи, оплоту свободи та захисту особистості. Класичний захист автором «Втраченого і поверненого раю», свободи думки і совісті надто відомий, щоб на ньому зупинятися і назавжди залишиться одним з найпрекрасніших пам'яток людського розуму в його пристрасному пориві до істин, всупереч усякому авторитаризму. Ми відзначимо лише вказуючи Джопа Мільтона на віспі цієї свободи: природне право людини, таке ж право, на основі якого птах літати і риба плаває. Тобто вказавши на природні умови нормального існування людини.:
Крім того в цих творах англійський поет-філософ, до кінця життя принявцій аранство, за своїми політичними засадами майже тотожний з індепендентом Вільямсом.
Але ще більше на природну природу людини випробовують левелери, коли вимагають визнання за індивідом невід'ємного права використання свободи і свободи совЗсти.
Літературним виразником їхнього вчення був «вільнонароджений» Джон Лільборн (ТА). Здавалося, він зробив своєю життєвою метою наповнити Англію політичними памелетами. Вони першому плані—воиросы державного права. Внутрішньою основою їхнього розгляду, в суто індивідуалістичному духу, є релітозні принципи, охарактеризовані нами вище.
Вихідним пунктом вчення левеллерів чи зрівнювачів є ідеї рівності і свободи індивіда суверенного члена політичного союзу 1) (тобто ідеї, легія в основу доктринера великої французької революші).
1) Є вказуючи, що найкращою формою такого союзу вони вважали республіку. Один з паієлетів зветься: «скромне клопотання на користь заснованої на рівностей республіки».
Ви ОЗ
р <."