Злиш мнъюя Опінози склалися частково під вм'яшем арабської філософи. Ще Аввероес проводив думку, що філософля є релігія обраних, тоді як релім є філософія мас. Спіноза помітила, що теолом'я (учеш про релігій) укладати в себе не тільки інтелектуальну, а й емоційну сторону. Культь має на увазі останню сторону. Він допомагає благочесно і покірності, як релігійний засіб.Релімя, поскільки вона укладає В себе інтелектуальні моменти, часто не витримує критики непередбаченого розуму, але саме вільного і непередбаченого. прояві релігозного почуття і виразі його у певній, традицщюнальній формі мати величезне значення.
Інше лдело інтимна сторона вЗри, внутрішнє богошановне ®). Тут перед нами область індивідуального вірування. Воно відокремлено. Воно укладено у самому індивід. Воно, як вважає Спіноза, не має відношення до держави і людини — громадянина. Воно має бути обумовлено індивідуальним, вільним розсудом і держава зобов'язана гарантувати свободу віри.
Але від свободи віри, яка так розуміється Спінозою, ще далеко до відокремлення церкви від держави, якщо право культу Спіноза міст з Гоббсом віддавав у владу держави. Однак, безсумнівно, що саме з ідеї свободи в$ри розвинулася і ідея свободи культу. А проголошена свобода,
1) Тгасб. & р. М.
культу, однакова для всіх віросповідань, не мириться з існуючим панівною церквою. Свобода культу є етапом по напряму до поділу церкви від держави.
Спіноза не розвинути докладно цієї думки. Хоча безсумнівно така думка про поділення не тільки не була йому чужою, а й знайшла вираз у тому ж теолого-політичному трактаті.
Спіноза вважала, що якщо віра справа приватна, то для держави слід дозволити вільне богошановне з'єднання однаково віруючих, тобто, релігійної громад $. Передавши справу культу в руки таких громад, держава надаватиме і повну свободу визнаючи і богослужіння, не обтяжуючи свій бюджет ні найменшими витратами на церковні потреби.