Грошем був зазначений рашональний принцип права в розумній природі людини. Цією природою він привласнив атрибуть комунікабельності. Але, застосувавши нові початку до старого апарату ѣілосоѣське права, він дав лише абрис теорі природно права і держави; цей малюнок був цінний не як система, - її немає, - а як поворотний пункт, як фермент, як ідея, де багато вимагало розвитку і кінцевого звільнення від реліпозного елемента. Таке розвиток стало завданням наступних вчителів природного права. Однак Грош встиг дати поштовх правовому ѣілосоѣському процесу, в. основ якого лягло #онале про людину, як з атом здержавного спілкування.
Думка дослідників звернулася спочатку до пізнання умов існування людини, як антропологічного образу, як особини. Умовивши ці виведені з якості самої людської природи були побудовані щасливо. Потім, людська природа і її властивості дали мислителям матеріал! для пошуку умов і форми соціального співіснування індивідів. Неважко зазначити як відбулося, завдяки доктринам природного права, переміщений платонівсько-аристотелевської і теократичної точок зору від вивчення колективного рівня до вивчення складових його одиниць, від соціального співіснування до індивідуального буття особини.
У поступовому розвитку елементів природно-правової доктрини індивідуальне побут особини стало рг№з, сощиальное роз{егіаз.
Платону здавалося необхідною конструкція держави, для того, щоб встановити та визначити права та обов'язки громадянина. Тоді як, напр., Спіноза ретельно вивчає властивості людської природи і в своїй теорії відправляється саме від неї, вивчати людину в природному стані, ізольовано, а політичну форму співжиття конструює на осповані властивості індивіда в природному стані. Ті ж властивості, зумовлюють, по думці Спінози, і особисті права індивіда, вже як громадянина держави. Ця риса дослідження чисто індивідуалістичного характеру проникати собою, доктрину природного права, висловлюючись її лейтмотивом. Представники доктрини взяли з 'давньої післяаристотелевської філософії права її 'інлівідуалістичні 'елементи. Такими були: ідея людської особистості, ідея природного права та ідея договору. Ми вже говорили кас поєднувалися ці елементи стоїчно-епікурейської філософії права в творах мислителів цієї епохи. Шовидимому, ними виявило чимало вляше і, переважно у методологічному відношенні, природознавці, котре зробило всієхи у цю епоху. Політична наука незважаючи на її спекулятивний характер створюється від приватного до загального, а пе назад, що було досконалим протиріччям теократизму.