У згаданій першій глав дванадцятої книжки перебуває таке міркування: свобода, стосовно ладу, встановлюється лише законами і навіть законами основними; по відношенню до громадянина вона може з'явитися в силу відомих звичаїв, звичаїв, засвоєних прикладів і за сприятливого втягнення деяких цивільних законів, як ми все це побачимо в справжній книг%.
Що таке свобода по відношенню до ладу, - Монтеск'є пояснювати в попередній книг%. Це - свобода політи-
1) Кн. 12 гол. УШ.
- 334 ческая, т. е. частіше громадянина у державній владі через своїх представників. Розглянута книга «Духа Законів» побудована, між іншим, на матеріал, що запозичений Монтеск'є з англійської конституції, предметом якої, за висловом того ж Монтеск'є, є політична свобода ').
Однак кожному відомо, що англійці і до часу Монтеск'є мали індивідуальну свободу, в порівнянні з іншими народами заходу. Оскільки особиста свобода англійців мала гарані над писаної конститущіи (який у сенсі слова досі Англ нЪт), а виховувалася і підтримувалася звичаями, звичаями. то вона і не потребувала урочистих писаних декларацій, засновників конститушонних законів, які знаходимо в Америці і Франщі.
Навпаки, індивідуалізм англійців, відмінна риса їх характеру, ранфі чЪм гд або завжди чинили опір абсолютному ладу. На ґрунті такого опору виникли і Маспа Опага і Аотеєшель о Фе Реоре і Рей-Іов її 10143 і ВШ її мов які можуть бути названі основними законами Англ *).
З іншого боку, ми помічаємо дивовижну тотожність між визначами у Монтеск'є політичної та громадянської свободи. Ми бачили, як він визначати останню: «впевненість громадянина у своїй безпеці». У 11-й же книг *) він говорити: «політична свобода для громадянина є той душевний спокій, який корениться у переконанні кожного у своїй безпеці».
Крім державного життя та ладу Англії, Монтеск'є вивчав і давніше республіки. Вільний лад цих держав припускав саме ту фактичну свободу, про яку
1) Глава \У. ХГ кн. 2) За винятком, звичайно, „автеететь оГ фе ве Ера У
рії льє про рей АА. з.и.
- 385 він говорити в першій главі в дванадцятій книжці. По відношенню до індивідуальної античної свободи ми вказували вже на аналогічну думці Гоббса, — його зауваження, що по суті вільними були не аеінянин і римлянин, а їхня держава. В античних республіках він знаходив політичну свободу, індивідуальна — була фактичною. У Англії він знаходити політичну свободу; індивідуальна свобода коренилася тут у звичаях тощо.