Що убезпечити індивідуальну свободу слідувати не лише від абсолютизму та свавілля необмеженого монарха, а й взагалі від держави, що вимагають уже міркування Томаса Пена, розвинені у прославившому автора пам'ятати «Здоровий глузд» 1). Ми не передаватимемо зміст трактату Пена, який мав величезне літературне і політичне значення, за одноголосним визнанням сучасних західноєвропейських та американських учених. Ми відзначимо в ньому лише деякі елементи наростання доктрини політичного індивідуалізму. Обмежитися цим ми тем більше в праві, що трактувати побудований частково на відомому нам природно - правовий доктрин, при чому деякі його міста вказують на погляд пуританізму (посилання на Св. Писа).
Для нас надзвичайно чудовий погляд, висловлюваний Пеном на уряд, як на неминуча зло. Той самий погляд, який знайде гарячого прихильника В. Гумбольдта (тільки з інших підстав).
Пен виходити з відмінності, що «помилково втрачається з виду, між суспільством і урядом». Суспільство є результатом наших потреб, — наших пороків. Функші першого носять позитивний характер, функцій другого негативний. Перше вносити єдність, друге народжувати кумедні розлим і
1) Тьє сотій зепзе (вишедій на рік затвердження конгреесом декларації незалежності в Америк 1776) {та4. Бгапз. рог Гафааше.
З СОА
2 960 дВіють показаннями. Вже тут проглядає те невизначене ще й невиразне свідомість між громадським, станом, прототипом якого служило природний стан 1), і що складається політичним, все керівництво нитки якого укладені в руках уряду. Але цей уряд, не ототожнюється Пеном, за прикладом тираноборців або тираномахів, тільки з деспотизмом або тирашами. Аналізуючи будівлю аплійської держави, яка проявила тиранічесі тенденші, в управліші американськими колошами, Томас знаходити в ньому лише залишки і переживаючи тирані в осіб монарха (Тез тезфез ае Па Тугаші шопагеШаіє), залишки аристократичної тираві (палата лордів), але також і республіканс.