Відправним пунктом правового вчення Канта є свобода. Тоді як у вченні про моральність Канть говорите про внутрішню свободу, тобто про добру віл, що діє морально, незалежно ні від яких зовнішніх волі і відношення, — у відповідь на запитання: що таке право, він повинен припасти, що право укладає в себе норми для регулювання відносин. Входячи в така стосунки, індивід виявляти проявлеше свободи, яку Кант називати зовнішньою свободою. Як ми сказали вище, розуміти особи, на основ свободи, в етичному вченні залишається тим же і для теорії права, а тому свобода, рівність, гідність і самостійність особистості визнаються суттєвими і для визначення правових 1). Інакше кажучи, прояв свободи кожним індивідом має відбуватися за умови рівності, т. е. визнаючи за кожним однаковості умов діяльності. Звідси Канть виводити правову формулу. що нагадує ту, про яку ми говорили при розборі французьких декларацій. «Право-- сукупність умов, при яких свавілля індивіда могло б координуватися з свавіллям інших індивідів, відповідно до загального закону свободи» ®).
Корінь права і моралі один - свобода, але прояви цієї свободи різні, як різна і мотивація. Право - 11 $ 46 її, СЛезсьєє, Зе зла еке! суть Дива гетІсвел А+иІще" громадян.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
ВДУ.
вимагає підкорення, підкріпленого примусом, незалежно від внутрішнього розташування і настроїла волі індивіда, тоді як мораль визнає ієнність тільки за, такою поведінкою, яка обумовлена внутрішньою самопочинності індивіда і обумовлена лише поваженням до моральної пори 1).
Гаким розбіжністю двох кіл прояву людської свободи і віднесеш моральної свободи до автономної особистості, знову таки створювалася для особистості сеєра незалежності і самовизначення, поставлялася перешкода вмішенню права в область моралі, тобто в інтимну сеєру людської особистості, до інтелектуальної людини, особистої, освічена абсолютизм і поліцейська держава.
Наведеною формулою Канта та його принципами, покладеними в основу розуміння особистості, принципами, значною мірою, що збігаються з природно-правовою доктриною, якій філософ надає не тільки методологічне значення? Даючи праву іманентне пояснення, Кант визнати державу середовищем, тобто правовим станом 3), де право знаходити захист. Воно необхідно заступати місце природного стану за допомогою «ігргбтейсве Коліга».
У правовому стані індивід знаходити природну свободу недоторканної (ш етеш гесйсВеп Хауфалаї іп
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
3) Ор. зб. з. 121, $ 41. Оефегоапо уот Ме іпа Реш па Мабігаазвапаї 21 ет пп тес