4) $ 47 Ш. Це договір є не історичний факт, (а1з. еп Еаебі), але чиста ідея розуму. статтю про приказку: це може бути добре в теор, але на практик нікуди не годиться. 1793 — (на початку). 95*
а <
про іні міни:
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Кожен громадянин (як і в Руссо, Кантом виключаються діти і жінки) одержувати право участі вт, законодавств; т. е. влада, (1ео1]аиома) визнана Кантом верховною, присвоюється народу. Віддалі від неї підпорядкованих влади: судової (1 <ама) і виконавчої (єхесиша) служити критерієм республіканського духу управління (ша її 40 $ Візрі'Нсатзт) '). А згодна дія цієї усієї влади (ш Шгег Уегенії) є запорукою державної безпеки. При цьому, що особливо слід відзначити для формальної теорії права і держави, не блатополуче і счасмі (Уош, СТаскзенекей) 2), вони можуть бути досяжні і в деспоті, але реалізує права є завдання держави, її мета і місце наш обов'язок; до неї прагне розум на вимогу категоричного імперативу 3).
Чи не входячи. у дальнъйпия повробності правової і молитичної теорії Канта, ні в ея протиріччя, в рід надання ретенту держави (тих, рішсерз) прав надт, підданими без обмеження обов'язками, ми вкажемо на
1) бте! № 4ег Еасі еп І. АЪзевп. $ 6. Цей дух може бути і в аристокралі, і в монархи. Канль розрізняє Еогш 4ег Веегзсвіпс і Коти 4ег ВеЛегипе і надає значеше лише першої; якщо в ній проведено роздблення влади, то друга не істотна для поняття республіканізму. Слвд.., опдашепто <Лазз!саиот!з у Канта, в кінцевому рахунку, є ставлення індивіда до держави. Те ж відношення служити основоположними д'ленія в класифікації державних форм у Монтеск'є, що вважає деспотію. неправильною формою, тому що в ній не матиме мета роз'єднання влади. Такого роду індивідуалістична ознака руху державних форуг, є надзвичайно типовим для розглянутої епохи. Індивідуалізація це характерний особливо в порівнянні з класифікаціями античної філософія держави (Аристотеля, Полібія) і класифікаціями 19 в'яка, напр. Лоренца Фон Штейна; цей слід вводити вже соціально-економічний ознака, протиставляючи державі не індивіда, а суспільство. Вперше на це політичне різниця «основан класифікацій держав звернув увагу у нас проф. Коркунов, (Див його Курі державного права тг. 1).
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
ть дві ідеї, що висуваються вже Кантом, кашя, разом з викладеними міркуваннями, призвели до теорії державного инлиееерентизма; виразником її став Вільтельм Гумбольдть; вона була завершеною доведеного до крайності протиставлення індивіда державі.