З іншого боку, почуття симпами і благовоління, основа соціальної доцентровості індивідів, за Бентамом, робили з громадян його радикальною демократією не дві розрізнялися між собою групи -= володарів і підвладних*), а громадян--співробітників у його радикальній демократії. Що стосується Мілля, то він охоче підписався б під кваліїкашою Кантом індивіда. Крім того, розвиваючи щойно згадані принципи Бентама, Мілль вважав, що гідність людської особистості, про яку ми говорили вище, спонукати людину ставитися до інших індивідів не як до рабів, але, згідно з Бентамом, як до індивідів рівноцінних, які є співробітниками в соціальному житті. Те, що говорив Кант про обов'язок, що надавав особистості моральної стійкості, те, що В. Гумбольлть своєю телеоломою робив причиною-флью індивіда, -т. е. розвиток і досконалість, за умови можливо повної свободи, - Мілль сприймати у своїй моральній і соціально - політичній філософії, замінюючи кантівський трансцеденталізм і гумбольдтовсв ідеалізм своїми індуктами 2). Тенденша англійської школи зрозуміла; зберігаючи індивідуалізм, замінити метафізику природного права правом, як необхідною умовою життя і розвитку індивіда, що пояснюється з властивостей фізики і психіки людини. І це право є також ступінь належної індивіду свободи, необхідної індивідуальністю людини. Але ця свобода не природжена метафізична властивість «особистости, а зовнішнє умові його був, залежне проте від природи
1) Характерно його замзчання: «інтереси абеолютного уряду та підданих сходяться між собою також, як інтереси поштаря та поштових коней».
2) Див. «Система Логіки» К. '1. гол. [\'. (М. 1899). ер. 692. прим.: «щодо моральних чув'язків безпосереднього експерименту значною мірою заступати історичний досвід, і ми можемо з досить значним наближенням до достовірності прослідкувати тв ассощацаі, завдяки яким зароджуються ці почуття. Спробу такого дослідження, наскільки справа стосується почуття справедливості, представляє собою мій невеликий твір, озаглавлений ОНІні «іізт».
— Людина або, правильно сказати, настільки розвинена цієї природи. Якщо право-свобода залишається залежною від природи людини, то в цьому сенс воно також може бути назване природним, але природним, повторюємо, у сенс умов життя і розвитку.