1) Емпіричної утилітаризи стверджував центр тяжкості на індивідуальному почутті задоволення і страждаючи, а гноселогічний емпіризм, як ми бачили, стверджував пізнання на індивідуальному досвіді. Емпіризм робить ту саму помилку, яку припускав рацюналізм картезіанства. Ця помилка - соліпсеїзм. Людина розглядається по відношенню до інших живих істот, і по відношенню до інших людей надто відокремлено. Ми бачили, що Спенсер ввель людина, зберігаючи значення принципу індивідууми, в ряд живих істот всього світу. Про другу поправку утилітаріанської доктрини говорити сам Спенсер у листах до С. Міллю: мораль, у власному сміел6, є наука про належну поведінку. Вона має своїм предметом пояснення, як і чому деякі види поведінки згубні, іншому корисні. Ці блатія і погані післядєтва не можуть бути випадковими, але повинні бути необхідними слідчими, що випливають з природи речей. (Цікаво порівняти з цим визначені закони Монтеск'є. Див. вище). У завдання науки про праветвенність входити ледуктивне виведення з законів життя та умов існування того, які акти спричиняють щастя і яку шкоду. (Мілль у відповідь відмовився визнати, що слова повинні бути необхідними). Таким чином, Спенсер виправляє помилку утилітаріанського емпіризму, який стверджує: кожен індивід прагне щастя. Він доповнювати це положене відповідь: чому кожен індивід і, лбдов., вов люди прагнуть на щастя?
її немає.