ще не тільки не вилучаються, з їхньої права участі в соборах посилено доводяться. При такому підриві абсолютного авторитету і розкол у педрах самої церкви, державі нового часу неважко було здобути перемогу пад церкву за владу над індивідом. І протестантизм спирається на державу, тому що ходити в пем підтримку проти абсолютизму римської курі. З іншого боку, й у педрах державного абсолютизму, розвивається визвольна тенденція. Опа виражається в середньовічному вчені про росій зі есйотз і прав опору тиранам, до якого, у своїх єляхт, і перква ставилася цілком прихильно. Ця тенденція знаходити найсильнішу підтримку і виражені в ідививуалістичному просозерцяні гуманізму. Лише новий погляд на джерело людського пізнання, розвинене методологічною філософією, навчання тирапомахів і релігійно-політичних сектантів дозволяє звернутися до нових, після етатизму і теократизму, спроб політичних структур, які, в цьому й дотримуються до століття, прямо чи просто права, переданої цієї епохи шляхом відродження ідей античної древності (відродження наук),—головним чином, ідей після арістотелівської практичної філософії: ідей стоїчних, про, таз пабігайє і ідей епікурейських; Ціпість індивила базується на апеляції до природ, що розуміється поки схематично і рацоналістично. Методологічна традиція Декарта брати поки що верх підйом традищ Бекона і дати формальну основу дегларащі прав людини і громадянина, по суті, розкидана доктрина пеотчуждаемых прав особистості спочиває під природою.
У цій. Іде, науково ще не розшифрованою, завдяки відсутності усвідомлюючи про важливість, в дБлБ дослідження, досвіду і історичного паблюдешя, хоча і переважають посилання на природу людини, олнако-(особливо в рЪфчах оратовін ЗОНІ їдуть"
Ве В
рів фрапцузького нашонального зібрання і памелетах, сучасних і передували американській війні за незалежність),-ми зустрічаємо посилання на природу, в сенс, що згадує античну практичну філософію, (тобто не тільки природу людини, але природу речей і людських відносин).