Державні діячі залишаються сліпими «до того факту, що велика і складна організація, за допомогою якої підтримується громадське життя, виникла з різних видів мимовільної кооперації людей, які мали свої приватні цілі. Правда, якщо він задається питанням, яким чином земна куля була розчищена, зорана і оброблена, яким чином виникли міста, як з'явилися всякого роду виробництва, як розвинулися мистецтва, як накопичилося знаше, як виникла література, то у всіх цих випадках він змушений визнати той факт, що ніщо не виникало завдяки уряду, але багато постраждав. *) Не дивлячись на все це, урядова влада закликається постійно для сприяння у всіх цих випадках, де невдача її меропрят була стільки разів очевидною.
т) Ганххуг 2) Гол. ХХУШ
АЛЕК ЧЕКИ ЗВ,
АІ УЄ
Законодавці і політики, які все ще вірять у всемогутність держави, прокладають, мабуть, влучити якомусь «сгеано ех пІ» в соціальному житті, а не природним, що сідають силам, яким, навпаки, вони і ставлять перепони.
т) На цю тему написані Гербертом Спенсеромт статті, нечатавпияяя в "Уезйшіявег-Веуіе", Сошетрогагу-Ве\1е\м та ін., об'єднані затем у відомий трактату; „Тьє тай уегзи$ фе зе“. Це еборник складається з чотирьох розділів і розезетрії. Шо нашому думці, основний філософської миєльо, що проникає до глави служити принцип, про який ми згадували, при розігнанні твору Спенсера: по досягненні зрілого віку, кожна особина, яка користувалася доти підтримкою соціальної єрели (сім'ї, племені, племені, племені, племені) отримує вигоди п зазнає втрат, завдяки своїй власній природі. Спенсер хоче сказати, що від сил і праці самої особини залежить її благополуччя. Перший розділ трактату (.е попуея югузше р.н. 1-26) таврує назвам торизму тенденції до встановлення філантропічних законів про б'дних і взагалі до щасливого законодавства. Торизм, з його прагненням до все більше і більше обмежує індивіда регламентації, представляється Спенсеру, направленням, що відвертає, тому щасливого типу, який названий їм військовими. У цьому спосіб життя, на думку автора, і зародився торизм. Торизм воліє не шлях вільної кооперащі (трудовий тип), але шлях примусової, централізованої системи опікунства. Від подальшого розвитку згаданої тенденції, що набуває характеру державного соціалізму, в кінцевому результаті, Герберт Спенсер очікує встановлення режиму, названого ним (Гезауасе абаг св. Ш р-р. 26-65) "Наступним рабом" Чезройзште). Робочіше буде підтримуватись цілою армією бюрократів, представників уряду. А, звісно,—каже Г. Спенсер, повторюючи тут знову 6в0ю кохану }А6е-паєзі, що уряд народився на, воєн® і військовою силою (мілітаризмом) себе підтримує, спотворюючи природний порядок загальново ті < „89