В історії філософії держави ступінь залежності індивіда від того чи іншого соціального середовища виражається в панівному норморозуміння, що відповідає панівній срілі. Ідея свободи індивіда пробивається тут особливо в ТВ моменти, коли ми бачимо боротьбу і зміну норморознімай. Чому, напр., гуманісти так жорстоко бобратися з теологами середньовіччя? Вони створювали зовсім але інший ідеал життєрозуміння, чим робили це письменники-представники церкви. Вони звали до життя земного, тоді як ченці, інші щиро, друге лицемірно, зневажали земне життя і прагнули зрозуміти її з цілями життя потойбіччя.
Боротьба понтієїкату з державою відбувалася за владу над індивідом, якому пропонувалося два різні нормопопімани. Церква дбала про громадянство для індивіда в державах Бога, представником якого на землю вона служила, світська влада — зміцнивши свою могутність у світських державах, і перш за все йому прагнула підпорядкувати індивіда.
Таким чином, середньовічній людині представлявся вибір, якого не знав громадянин античного. держави, що перебувала в повній гармонії з релимею до появи
- 200 християнства. Такий вибір не міг не зупиняти уваги людського розуму. Від того чи іншого вибору зависло напрям і характер всієї найголовнішої еволюції політичних установ і ролі в них індивіда. Такий вибір і був зроблений Бекопом на користь людського, земного царства (Мооуа А Шапйз). Відправною точкою зору для нових споруд у нього, як і у Декарта, стало, між іншим, змінене погляду на фізичну природу людини, висловлене ще гуманістами. Т'лісна природа людини розглядалася як груба мати і була часто перешкодою досягнення небесного громадянства. Вивчалися властивості безсмертної душі, а не аеєект і почуття, не бажали і пристрасті, вважаються гріховними. Дослідження людської природи пристосовувалися до певної мети. Духовні властивості людини ніби відокремлювалися в них від Блешні, тільки-де заважали досягненню поставленої плі.
Між духом людини та її плоттю ставало середовище, що роздвоювало людську природу. Таким середовищем було царство небесне, в яке спрямовували тільки людську дущу.