Навіть щире визнання релими, положене вихідним пунктом філософи — Бога, не рятували від переслідування аргусів ортодоксії, якщо разом з цим у чомусь відчутно порушувалося традиційне, церковне норморозуміння. Кампанелла, імеп сміливість, при всіх цих даних, занести руку на безплідні вправи схоластиків 2), двадцять сім років томиться в монастирських в'язницях. Пропонуючи у своїй тодержав з сонця вибирати правителів 8) узгоджуючи лише зі ступенем їх знання, вимагаючи рівноправності і свободи громадян, вбачаючи в держав лише форму найкращого поєднання умов для розвитку і щастя його членів, Кампанелла шель в розріз з легітимізм
Спіноза, ніхто інший як «атеїст-єврей». Один з перших екзегетів Біблш, він доводив, що природна моральність далеко не теж, що моральність релігійна в її теологічному освітленні. Як ми побачимо, Спіноза звільняти не тільки політичного індивіда, а й етичного від будь-якого взаємного на них позитивної релімі. І ніхто інший як Мальбранш нагородиль Спінозу звашем проповідника атеїзму, яке зваше сочетали з ім'ям гаазького мудреця і наступні французькі філософи в рід Фенелона (Тга 6 Че Гехлзепсе Че еп).
Отремлеше до природ, сприйняте епохою відродження від класичної давнини, підтримане успіхами природознавства. засвоєне рашоналізм практичної філософії і що завершилося в 17 ст до натуралістичної метафізикою, все більше і болфі підривало довфіє до теологічного
1) Меар. т. 1. 1. 1. Т. Твоє Сашрапена.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
3) $5 Еесйо і Міш заруєпез парі гесло.
4) Тьх же погляд тримався в Ітамі Ботеро.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Так само і всі вчителі природного права ретельно відокремлюють свої дослідження від віросповідної точки дарма. Людина природи — це база індивідуалістичних елементів природно-правової доктрини, і ми повинні констатувати, що вказані нами індивідуалістичні елементи доктрини природного права, сприйняті від язичницької давнини і перероблені в новій філософії права, укорінювалися в творах свідомості, що розглядаються. як і якими засобами не боролися проти цього її представники. Доктрина природного права довершила звільнення людської особистості, започатковане Декартом і продовжене вищезгаданими моралістами. Вона довершила справу освоїм. Божественне право, що панувало доти і над
Боже правового інлівіда, розпочате в 17 столітті Гроцполітичним індивідом, поступилося місцем праву природного. У теорії державного права релігійний індивід не тільки перестав домінувати над політичним, але сам потрапив у підпорядкуванні до останнього у таких мислителів, як Гоббе і, після Руссо.