1) Ви можете ознайомитись із змістом цих пам’яток у книзі Кейха Восапаша: «G. 'Ezrgy tvuo]ayoppashe auapi 1a Veuoiay from' і книзі про 'Guyler (Tueg): 'Літературна історія американської революції'. 2 т. 1890 р.
2) Доказом цього можуть бути французоще накази.
- 309 шях Мільтона, Сіднея та Локка, а ранфі французьких тираномахів та апглйських левеллерів. Але 5 просвіщення для згаданих принципів філософії право створив багате і плідне середовище у всіх областях людського знання.
У філософії, релігії, моралі та теоретичній політиці діяло гасло Руссо: «назад до природи». В науку илосое с этим лозунгом связывалось филос. прагне створити природну картину світу; у релігії, моралі, політиці за допомогою природних норм (природа людини і природний стан) - пояснювати закономірності природного права, співіснування людей; а также предметы и основаня веры людей. Це все більше досягається за допомогою розуму, який подолав забобони (140]а) і став на шлях декартівського раллонізму й евіденціалізму. Цей гордий, суто картезіанський антиісторизм, або, краще сказати, історичний егоїзм людей, які вірили, що вони відтворюють природну, правдиву історію людства, ґрунтувався на понятті природності. Майже кожен твір несе на собі відбиток концепції природності, що пронизує філософію епохи Просвітництва.
Напр., Мореллі пише: «Софії 4е 1а Мабіге оц ]е езрг№ Чез зез 101х, Че 104 лют 76006 оц тбсопти». Гольбах, який дав біблію матеріалізму 18 ст. у своїй «Буфет Фе 1а пабге» передбачає їй: «Її оп зепз, ош 146е5 пафагеПез орроз6ез аіх 146е5 зигпафігеЦез». Дідро викладає свій захоплюючі «Репзбез заг іфегртебанот$ 4е 1а пабазі».
Знаменитий Бюєєон випускає вроздріб природну історію, яку і припиняти з остраху цензурної відповідальності. За чверть століття до книги Робіне «Про природи» аббал Плюш (імовірний автор) складає «1-й зріса Че Па паеге, опегейептз зиг Гизеоте пабгеПе її 1ез зсієпсез». Кант, на якому так позначилося вляне Руссо, пише свою АПоетеше Мабтсезсіс Ме іпа Треоме 4ез Ніше!$ (1755), а через дев'ять років, на тему берлінської
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Вольтер в «Еззал зиг [ез шоепгз» дає природну історію моралі, Гельвеш-теорпю природної етики (ае 'Езрг!), а Кондорсе-«природну історично розуму» («Ездиззе Чіп фаіеаі боже»), Жюльєн де-ля (Н15юоше паблеПе ае Гаше чи Тгай6в ае ГРаже). Вольтер в поемі «Га Вейєіоп пайтеПе», спаленої рукою ката, викладати думки про релімі, чому Тусен, друг Дідро, в систематичній науковій формі присвячувати свою критику позитивною природною релімі. Вільною створює послідовну теоршу природної моралі (1.01 пабігеПе)!).
Англієць Юм, також написавши «природну історію реліші», вносити скептичну ноту своїми книгами «Про природи людини» і «Про дослідження людського розуму».