1) Порівняно з компендиумом Альберті, християнською державою, Зекендорфа і навіть творами Кокцеїв, батька і сина.
) р Ц й
2) Лаз пабігає. 174. Тіз сепбіш 1749. РЬГаньба тшогаНз 1786. (Посмерт. созд.).
Наскільки однак нзмецее письменники засвоїли доктрину природного права з наслідками для індивіда-і держави, що випливають з неї, видно з наступного. Пуеендоре визнати універсальне значення «початків» природно права для всього людського роду. Цим він ставить право незалежно від теологічної опіки будь-якої позитивної релігії і загробних пфлей. Церковна цензура повинна служити перешкодою для ѣілосоѣсько-правових досліджень. Логічним висновком з прийнятих ним посилок було визнано за людьми природного права, на противагу та обмеження права традишонного та позитивного, якщо останнє не суперечило першому і представляло ненормальність. Свавілля абсолютизму споруджувалися б межі природним правом і обгрунтовується. їм свободою —необхідною умовою існування людей у політичному союзі, який розглядаючи результатом людської угоди.
Що ж ми бачимо, не тільки у Пуеендореа, а й у Томазя, Вольеа, «не кажучи про теократично і телеологічно налаштоване Лейбніц (що пов'язувало, як і раніше, релігію, право мораль) і про решту «ай штотез» німецької думки?
Пуффендорф справді визнати релігійну свободу. Він повставав проти прелдованої єретиці і чаклунства. Він заперечувати духовну цензуру у ѣілосоѣських дослідженнях, але для того, щоб передати її в руки держави, тобто, на всяке незгодне з державою. духом зроблено думки надавати уряду класти своє уео.
Послатися на природне право, як робив це Спіноза, на захист свободи думки слова, — не можна, бо Пуфендорф зводити в кінці кінців державу до верховної влади її носія. Від неї виходять закони, її ім'ям діють всі підлеглі влади. Які гарантії для природного права? Ніяких,—і00 Пуфендорф, як потім і Томазй, представляють себе утворююе держави через двоступеневий вина ро ЧЕ
Е І оввь договір!). Перший договір про політичне співжиття, другий-0 передач, (а нео делегаші)?) всіх «ратеез роєп
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
відвідувачеві чи носіям. Але про обмеження цього носія правами, що належали людям і продовжують. їм належати до держав, поки ні промови.
Государю ставляться лише суто моральні стримання. Ці стримування ясно і окремо викладені Томазем у його стати «про прав христанського монарха з релігійних справ». Якщо Пуеєендоре, а згодом Вольє ледве допускають думку про самозахист підданих проти тирашки, то Хриспав Томазй з'єднати підданих ляси одне безумовне терпіння і покору.