Доктрина природного права, що зробилася душею політичного індивідуалізму, знайшла надзвичайно сприятливе середовище у філософії та наук права 18 століття. Як просвітивши, здавалося, здійснили філософію переднакреслення Бекона і Декарта. Релітозні, моральні і політичні, а також гносеологічні Т4о]а, в яких Бекон бачив перешкоди до безпосереднього пізнання людиною природи, падали під руйнівною критикою ідеологічних попередників двох великих революцій американської і французької. Англійська і французька думка висувають на, світову сцену могутній критерій переоцінки старих цвінностей. Це робиться за допомогою індивідуалістичного ращоналізму, батьком якого був Декарт. Він вдихнув у практичну філософію свідомості про єдиний шлях, за допомогою якого індивід може струсити з себе авторитет перекази. Це шлях обурення розуму. Філософія освіти явила обурення індивідуального розуму, який з статевою зневагою ставився до істор. Історія по відношенню до індивіда є відкладення на особини переживань роду, племені, раси, наші словом, середовища. Але саме середовище, що давило особистість традиційними формами, авторитарними нормопоні-
Манша викликала до себе страшну ненависть. Французька та англо-американська література дореволюційного періоду сповнена пам'яток і летючих аркушів, якими була заповнена преса того часу. І все, що міг винайти розум, що було руйнівним, проникливим, усе, що могло дати почуття, було злим, здатним збудити ненависть до старого і вселяти думку й надію на краще майбутнє, — читалося в хвалі і відгомін доходив до найнеосвіченіших верств населення.
Обурене розуму та повне ентузазму стрімше до творчості на новому початку зі стравиць зроблено, виховали самосвідомих людей, фанатично підкорили волю, проникли в політичне життя, справили грапдозну катастрофу та заклали нову політичну будівлю для всього людства. Який же це новий початок?
Воно може бути назване новим лише щодо: за силою та значенням, з яким проявилося. Насправді воно так само старе, як і сама людина.
Таким початком було поняття про природи людини і при тому його первісної природи, «збоченої і забутої» й природного стану людей. Як ми бачили на сторінках нашого дослідження, ці принципи не забували з часів стоїцизму й епікуреїзму, але в течії середньовіччя їх приховувало католицьку одяну.
Гуманізм і реформи надали значну допомогу в припиненні такого маскараду. Але реформатори перенесли свій протест на політичний ґрунт, завдяки імперській боротьбі в надрах об'єднаних державних союзів. У | Франція і, зокрема, Апгі, як ми бачили, це | протест дав могутні результати для вироблення нових політичних і політичних норм, у складі