Ці історичні спостереження навели Монтеск'є на ДУМКУ, що громадянська свобода залежить від законів цивільних, а не основних - конституційних. Але він сам не проводити після цієї думки, оскільки — ми бачили— політичної свободи (залежної від основних законів) дати визначніше майже тотожне зі свободою громадянською. А для політичної свободи, тобто убування у своїй безпеці—необхідне таке правління, при якому громадянин не міг би побоюватися іншого громадянина».
Монтеск'є говорити, між іншим, на думку політичного устрою5 Англії, що з'єднання виконавчої влади з законодавчою віддавати життєдіяльність і з60б0ду громадян у владу свавілля. Якщо припустити, що під свободою, у цьому випадку Монтеск'є розуміє виключно політичну свободу, то слово життя, вміщене поруч, не залишати сумніву в тому, що йдеться також і про недоторканність особистості, тобто однієї з індивідуальних свобод.
У тій же главі Монтеск'є говорити, що в республіках Італії, де влада пов'язана, - свободи менше, ЧВм в наших монархіях. При цьому Монтеск'є вказувати на інститут державних інквізиторів у Венеці, веденню яких підлягав нагляд за приватним і за громадським життям громадян, тобто, знову-таки за сферою індивідуальної свободи.
1) Це попередження стосується підстав свободи.
Го) про
Таким чином, сам автор «Духу законів» 'не представив достатньо ясних підвалин тій та іншій свободі. Він не вказувати виразно на зв'язок між конституційною країною та особистою свободою, хоча очевидно і не заперечувати її, що випливає із зазначених місць книги; з іншого, — особиста свобода повністю ставиться в залежність від кримінальних законів.
Але не слід забувати, що область кримінального права Монтеск'є також відносити до цивільних законів.
Монтеск'є поверхово і надто односторонньо вивчив і коментував англійську державну конструкцію'). Він переглянув в основ ея «розвинувши те прагнення до протиставлення прав «індивіда правам держави, яке ми відрізняли» в індепендентів і теоретиків революції сімнадцятого століття. Як тільки «настала необхідність формулювати права і значення індивіда щодо панував етатизму-з'явився «Астеетене оре реоре», а потім петиша і білль про» правах. З загальних визначень поняття свободи "), що даються Монтеск'є випливає, що свобода громадянина і частіше його в суверенітет не те саме;
не слідувати, казати 'він °), помішувати владу народу з його свободою (П пе {а16 раз сопюпаге 1е роцуой Аі репре ауес 1а БЬеге6 і репре) 3).
Якщо говорити про історичні ѣілосоѣські основи політичної та громадянської свободи у визначеннях