Ми не викладатимемо їх теорій, але спробуємо вказати ставлення цих теорій до наших тем. У 11-й і 12-й книгах своєї праці Монтеск'є дає теорлю розумового політичного індивідуалізму. Захищаючи права громадянина, на свободу думки, усного та друкованого слова '), релігійну толерантність, недоторканність домашнього вогнища *) - Монтеск'є відносити їх до громадянської свободи. Громадянська свобода, за його термінолою і поясненням полягатиме в впевненості громадянина у своїй безпеці *). Монтеск'є не додає тут, що ця безпека полягає саме в ненарушенні захищаються ним прав з боку самої держави. Тому здається, судячи з змісту 12-ої книги, що в нього індивілуальна свобода громадянина відноситься не до політичного ладу, тобто, не встановлюється основними законами являє собою два протилежні течії. Одна школа (Моптеск'є, Вольтер) вимагає свободи, розуміючи під нею права людини. Вона хоче також суверенітету народу, але якоюсь політичною гарантією і щоб забезпечити вільну тривалість індивіда. Поряд із нею існує й інша школа (Руссо, Маблі), яка також пише на своєму прапорі слово свобода, але для неї свобода полягає в праві бути сувереном. Вона охоче знімає її з рівністю. Щоб завоювати цю рівність, вона не відступає навіть перед думкою принести на поталу наші чи державі особисті права“.
Тен ([е8 омю1пез 4е 1а Егапсе собетрогате. У. 1. Г. У ст. 1-ТУ) відрізняє лібералізм принципів 1789 і поглинання особистості державою У Якобінців (школа Руссо).
1) К. ХІ. гол. ХГі ХІ, ХШ;
2) ХХШ гол. №.; про релігійну терпимість кн. 25 гол. Х.
3) к. ХІ. гол. Г
Е ОЕ,
(конститущенними), --а законами цивільними. Під гражланськими законами, що мають головне, за мнЪнйюо Монтеск'є, воша на індивідуальну свободу, він розуміє закони кримінальні (в монархи-поліцейсве) '). Отже, т права, які сучасна доктрина називати суб'єктивно-політичними правами, відносяться автором до приватно-правової сеєр.
Здфеь зустрічається як би суперечно з нашим вказати на зв'язок індивідуальної свободи з основними або конституційними законами.
Дійсно, якщо прочитати 1-у главу двнадпатої книги, про основну думку цієї книги, виходить саме таке враження. Вільний державний устрій, каже Монтеск'є, зовсім не є гаранням істотним і свободи громадянина. Ве ге стрій вільний, а громадянської свободи в ньому може і не бути. Пе сю лад не вільний, а громадянська свобода існувати. Він пояснюватиме, що і там і тут свобода громадянина лише фактична, проте не знаходити, щоб при невільному ладі могла існувати юридична, індивідуальна свобода,
Якщо ж ми спробуємо пояснити, чому для Монтеск'є не з'ясувався цей зв'язок, на який імфаються вказуючи у попередніх письменників, то основа пояснення легко знайти у самого автора «Духу Законів».