І оскільки ще Руссо проголосив, з властивим йому розчоналізмом, що закони розуму дорівнюють законам природи, а Монтеск'є, не дивлячись на весь свій історизм, також вважав, що позитивні закони є лише прикладом загального розуму *), то природно, що істини, визнані загальним розумом, - який 3),— істини, обіючи всьому людству поставлені на чолі з революційної французької доктрини, як і її основопочатку перед самої конституючої.
Т) Див також Г. Ц, сВ. ТУ (кінець), для обгрунтування такого розуміння.
2) Не кажучи вже про інших @І пишогез цієї епохи, що розвивали тб ж ідеї. '
Зрозуміло про здоровий глузд у знаходимося у Декарта. розділ, присвячену французькому філософу.
А такими істинами є все також: свобода і рівність або рівноцінність індивіда тобто ідеї індивілуалістичного характеру. Але, поряд з цими теоретичними міркуваннями діяли історично та історико-філософії мотиви.
Індивідуалістична основа початку французької революційної доктрини, оскільки вона висловилася в трьох послідовних деклараціях прав людини і громадянина *), поставлені були в основу конституції також і підлягали англо-американських хартій і декларацій вірної Америки, гдз отримали поширені ідеї пуританізму та індепенденства. Це були штати, що емігрували з Англії релігізними сектантами °).
З іншого боку, вм'яла традиція Мільтона, Сіднея і Локка, що посилено читалися у Франші, що показують твори того ж таки Руссо, енциклопедистів, Петра Бейля. повернення дятелів конституанти і укладачів які декларують декларацій на шлях, іроложений ще французькими тираномахами. Протиставлене цими последдими порода та її прав государю-—тирану, на прошесті двох столфий, переходити у протиставлення індивіда державі, через огороджене індивіда природними і невід'ємними правами. Цей перехід цілком зрозумілий, якщо ми пригадаємо, що, під вляшем природно правової доктрини 17 і філософа і просв'ягня, сталося атомізоване народу і склалося поняття про народний атом — політично індивід.
Під вмявшем тираномахів і природно-правової доктрини ототожнення государя і держави перестало існувати-
1) Деклараційні конституанти 1789, декларації 1793 і 1795. 2) Віргінія, Пенсільваня, Массачузете, Род-Ай-Лонд та ін.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
НІЧЕ РЕ ЩЕК Ра р до
Єви ОРГ Гоа 'ае- ВО ІВІАН
ти. Ось чому, в кінці 18 століття, виступає, в політичній теорії, протиставленні не государя, але держави індивіду, яке у Гумбольдта, - потім в 19 столі, - частково у Етвеша, Інполіта Тена, Герберта Спенсера та ін обгрунтовується також міркуваннями економіки.