3) С. \. зієєтег Вапа. Вега 1852. Цікава також, у цьому відношенні, стаття Т @ еєп Бег Збаабзуегуаззііо Чітер @е пепе Кап2бзере Соп-Е айоп уегаш!азЕ @. \"Ветці, Егзбег В. 1841. \"Досвід опред'яяя меж державної двятельности\" обкопчений був автором в травні 1792 року і його цензурним умовам довго не знаходив видавця, за винятком кількох уривків, надрукованих в \"Мопабззеа\\". Вперше, трактат видав повністю 1851 р. У вид. Сапеґа цього року, можна знайти історично цензурних пригод трактату. Див Єїїайє. Теж у більшій формі, у Гайма. (В. Ф. Гумбольдт). Кі. 1 гол. ІП.
іній
- 388 замість пея передьми окреслюється, на тлі децентралізації влади, ідея самоврядної громади.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
У моральної та правової філософії Канта, воля індивіда відривалась від природних спонукань. У цьому відношенні, Канть розходився з Монтеск'є в його спробу пояснити розмаїтті законів правами, расовими відличнями і ін. естетичних сторін особистості. Про розвинемо природознавство, у рашональне картезанське «я» проникають бюлогічні та емошальні засади. Розум простягатиме руку почуттю, визнати за інстинкт. Це відбивається не тільки в теорії права і моралі, а й у витонченій літературі, потім і в релігії, якій Шлейрмахер присвячувати, згодом, свої «Мовлення про релігії звернені до її освічених недоброзичливців», 1) пройняті повернемося до містичного індивіду, "Я" релімозного романтизму.
Мро і життєрозуміння з догматичного та механічного звертається до життєвого, шукати бази в принцип розвитку 2).
До рацюнального, олноподібного, і ніби застиглого поняття «природності» 18 століття приходять елементи барвистості, потуги життя.
У самому відношенні індивіда до природ проявляється неоантропоцентризм т. Е. Отримувати владу беконівська традиція підпорядкування природи індивіду (тест В011115). Праця
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
2) Хоча принцип розвитку, як ідея, був не чужий вже деяким Французьким публіцистам кінця 18 в'ка, але саме як ідея, напр. С1ейсу.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]