- 380 ні моменти, особливо, останній, передають свій настрій Кантової теор права і його політичного вчення, хоча і не пов'язані з ними послідовно проведеним теоретичним зв'язком. Однак і для вчення про важливий погляд на моральну особистість, висловлений Кантом у його етичній теорії. Особа ніколи не може бути засобом для іншої особи, але метою. Бо будь-яка особистість одягнена свободою розумної істоти. Вона є причиною своїх дій. Тому вона самоцінна, як і будь-яка інша. Характерна ця характеристика. визнання пінності і гідності за кожною людиною у Канта, колишнього, взагалі, невисокого думки, про людей, як антропологічні види і матеріалів 1). Проблиск якогось антропологічного мізантропізму перебував у Канта лише сильним вольовим підйомом, яким відрізняється його дуалістична система. Її дуалізм в уявленні про людину, як якусь амеїбі, що живе в двох марах ноуменальному і феноменальному. Засновник критицизму прийшов до висновку про підпорядкування і людини закону причинності, що діє у всій природі. Але він перемирився з обгрунтуванням моральності утилітарним і матералістичним, загальним французьким просвітженням за винятком Руссо, який мав переважне потяг на Канта.
Він шукав основу автономної моралі і знайшов його у свободу людини, в уявленні про людину, як член умопостигаемого ра, що створює себе автономне нормо-
1) Кант каже, між іншим, що криве дерево, з якого зроблений чоловік, не дозволяє зробити і нічого прямого. (Р\. 149).
2) Кант так характеризувати це вляння: моральна цінність людини виходити з природного джерела. Ні розумове утворення ні прогрес наук і розумовий розвиток не надають на неї вляня і не можуть зробити людину добрим. Людина неужественна і низького походження може бути моральною, тобто досягти того, чого не дадуть пі наука, що стоїть на високому рівні, ні пізнанні.» У цих словах Канта (див. фрагменти вид. Діжонської рчі та Еміля Руссо.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
І ЇЇ