тоя гд англйсюй юрист переходити до обговорення інституту виконавчої. Він не згоден з теорею Монтеск'є про поділ влади, що має на меті протидію деспотичному. абсолютизму ^). Він каже, що завжди можлива угода між представниками влади з метою узурпащі. Як практично справжню гарантію проти зловживаної виконавчої влади над індивілом, Бентам висуватиме обмежене до мінімуму компетенші. Можливо менше давати гроші в її розпорядженні, створити для неї легальну і моральну відповідальність. Особливо, на останню міру покладати Бентам великі надії, вимагаючи найширшої гласності для всіх справжніх міністрів. Бентам думати, що за умови гласності сильно розвинена громадська думка є найлуччою противагою всім зловживанням виконавчої влади. Особливо, якщо взяти до уваги, що щорічно «через виборчий бюлетень можливо порівняно швидкий тиск на уряд, якщо він справді має засноване в товариствах».
Насамкінець, ми повинні сказати про Бентам$, що, базуючи свою політичну філософію' на принцип індивідуального та сумарного щастя для членів держави, намагаючись відшукати у людській природі властивості індивідуальності та, при | допомоги спостерігається, створити поняття емпіричного індивіда, | Бентам лише частково виконав свої наміри. ДЪй- | не можна відмовити йому в тому, що його представне про індивід конкретного і реального поняття абстрактного | людина природно - правової, революційної доктрини; що ви:]
1) Див. Рієрез 4а сойє су св. ХГ, ХІ. 54геїв. Еса]ів. Т. 1. РР. 66 її. зу. 2) Т. Г. Тасйдіє 4ез аззешт6ез.
- 418 його скоріше до спостереження, тобто збирання цим шляхом матеріалу для розв'язання проблеми про відношення індивіда до держави вже відповідає позитивному напрямку 19-го століття. Але якщо поняття природних і невід'ємних прав укладати в себе регіон і є теорією метафізичною, то подібний же закид можливий і бентамовському принципу щастя, тобто переважання задоволення в життєвому балансі індивіда.
Достатньо поставити запитання: у чому бачили своє щастя громадянин давнини, середньовічний монах чи лицар, гуманність і протестант, щоб побачити, як ще багато розпорядження полягає в передумовах бентемізму. І це творець мав би інстиктивно звернутися до своїх схоластичних таблиць і калалогів, щоб цим пруємом заповнити ту неопрецеленість, яка, природно, створювалася в епоху Бентама, настільки цінного Бекона, Ліннея та ін., завдяки недостатності позитивного наукового матеріалу.
Але існуюче, з об'єктивно - історичної точки дарма, значніше. батька ангійського утилітаризму, для розглянутого напряму можна відзначити, - крім його радикального, індивідуалістично забарвленого демокралізму, - у спроб переходу від рашонального пояснення індивіда до позитивного, втім йому не вдалася.