крок числа людей ». Зв'язком між цими двома межами - | початковим і кінцевим-всх політико-моральних творений Бентама є спірна гіпотеза Бентама, загальна у нього з | ліберальною індивідуалістичною школою економістів, (відомий захоплений відгук Бентама про Адам Сміт), - гіпотеза про ідентичність і гармонії інтересів індивіда та групи '). Ця гіпотеза багато разів зазнавала ґрунтовної критики. Саме за допомогою неї, як і за допомогою | прогресуючої ідеї благовоління (див. Т. [.-102). Бентам створювати сполучну ланку між егоїстичним «інтересом» індивіда та соціальними користями, щастям інших індивідів. За допомогою цієї ланки він робить спробу пом'якшити егоїстичний індивідуалізм своєї системи. Таким чином, вихідним пунктом розсудженого Бентама служити не абстрактне поняття індивіда, а поняття, котой роє - він намагається наповнити емпіричним змістом. | Індивідуалізм Бентама, завдяки цьому, як би перехо- | цит із суб'єктивно-рашоналістичного та метафізичного ґрунту я на ґрунт емпіричний і позитивний. Особистий інтерес До кожного є фактична одиниця, одна із складових загального
| щастя. У свою чергу, спільне щастя є сума, яка одержує- | ема від складання згаданих одиниць 2). Збільшуючи щастя 3) р індивіда, ми збільшуємо суму загального щастя. Збільшуючи р загальне щастя, - приймаючи до уваги гіпотезу ідентичності інтересів, ми збільшуємо щастя особистості. Доказ такого положення, як і доказ згаданої гіпотези, погано вдається Бентаму. У такому міркуванні, що спирається ь 1) Див. Т. [. 223 -24 с. Т. Ш Беовююже св. 2. 359. н.
2) Т. е. переважало задоволення над стражданнями в лочному моральному балансі.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
На аріометичний метод, Бентамь просив пам'ятати його пояснювальний коментар до принципу користі чи щастя. Говорячи про збільшення загального щастя, оп має на увазі, що кожен вважається за одного; ніхто не може вважатися більше ніж за одного. Звідси слід визнано принцип рівності між індивідами. А ця принцип у свою чергу обґрунтовує рівне право кожного на щастя, що по мн$фніо утилітариста, передбачає і рівне право на всі кошти досягнення щастя, тобто іншими словами, також і на ті кошти, які зобов'язана доставляти держава своєму члену, а громадянин має право вимагати їх від держави. У наведених положешях Бентама ми бачимо суто індивідуалістичну і, як би емпіричного характеру, теорлю розуміння держави 1).